Церква із золотистого каменю, строга й міцна, де спочиває покровитель Бургоса. І її історія зворушує: насправді його звали Аделельмо, він був французьким ченцем і прийшов піклуватися про паломників, які добиралися сюди знесиленими Шляхом святого Якова.
Французький чернець, що став бургоським святим
Аделельмо був ченцем із Лудена, який наприкінці XI століття перейшов Піренеї. Розповідають, що його покликала королева Констанція Бургундська, дружина Альфонсо VI, щоб він опікувався паломниками, які приходили до Бургоса виснаженими.
Так він і зробив: збудував шпиталь біля міського муру, лагодив дороги й простягав руку бідним. Люди так його полюбили, що, коли він помер 1097 року, зробили його своїм святим. Це один із тих випадків народної канонізації, що випередила будь-які формальності.
Імʼя з часом обточилося: людям важко давалося це чуже «Аделельмо», і від Аделельмо до Адельмо, від Адельмо до Елесмеса, аж поки не лишилося Лесмес — коротке й по-домашньому просте. Із французького урочистого імені воно стало звучати як імʼя давнього сусіда.
Королева Констанція заслуговує окремої згадки: вона привела з собою цілу хвилю французьких ченців із Клюні й домагалася, щоб у Кастилії молилися так, як у Римі, залишивши позаду старий мосарабський обряд. Вона була однією з жінок, які найбільше змінили Кастилію свого часу.
Девʼятсот років доторків до гробниці
І сьогодні щороку 30 січня, на свято «Лесмес», бургосці стають у чергу, щоб пройти повз його гробницю й торкнутися її долонею. Цей жест повторюється вже девʼятсот років.
Є ще й чудовий звичай: булочки святого Лесмеса, освячені маленькі булочки, нанизані на шнурок крізь отвір посередині. Їх продає парафіяльна молодь, і кожен бургосець купує їх цього дня. Переказ каже, що Лесмес жив із найнеобхіднішого і щоранку роздавав хліб бідним.
Храм, який ти бачиш, — готичний, XIV століття: його збудували після того, як король Хуан I 1383 року звелів знести стару каплицю Сан-Хуан, що заважала, притулена до міського муру.
Придивися до хорових сидінь і до гробниць родин, які хотіли бути похованими поруч зі святим, щоб забезпечити собі його захист. Це не церква-музей: це живе місце, церква кварталу, де досі моляться і святкують.
Не пропустіть
Покровитель Бургоса був французом
Аделельмо, чернець із Лудена, прийшов наприкінці XI століття піклуватися про паломників.
Його покликала бургундська королева
Констанція, дружина Альфонсо VI, яка привела до Кастилії ченців із Клюні й римський обряд.
Від Аделельмо до Лесмеса
Імʼя з часом обточилося, аж поки не стало звучати як імʼя давнього сусіда.
Щороку 30 січня торкаються гробниці
Бургосці стають у чергу вже девʼятсот років. І купують освячені булочки.
Як вписати її у твою прогулянку Бургосом
Вона стоїть на площі Сан-Хуан, поруч із монастирем Сан-Хуан і аркою Сан-Хуан, на краю старого міста, через який до нього входив Шлях святого Якова.
Візит триває двадцять-тридцять хвилин. Перевір години: це діюча парафія, і розклад залежить від богослужінь.
Звідси починається маршрут тапас (невеликих закусок) містом, що спускається повз Каса-дель-Кордон до Сан-Лоренсо-ель-Реаль і вулиці Сомбререрія.
Часті запитання
А хто така ця королева Констанція, що його покликала?
Бургундка блакитної крові, яка змінила Кастилію більше, ніж здається. Вона привезла з собою цілу хвилю французьких ченців з Клюні й домагалася, щоб тут молилися, як у Римі, залишивши позаду старий мосарабський обряд; уяви собі, який здійнявся галас. З тим самим завзяттям вона покликала сюди Аделельмо. А ще вона була матірʼю королеви Урраки. Без цієї жінки та її любові до всього французького Бургос сьогодні не мав би свого покровителя.
Чому «Лесмес», якщо насправді його звали Аделельмо?
Чиста лагідна лінь мови. Людям важко давалося це чужоземне «Аделельмо», тож вони поступово обточували його вжитком: Аделельмо, Адельмо, Елесмес… аж доки не лишилося Лесмес — коротке й домашнє. Зі статечного французького імені воно стало звучати як імʼя давнього сусіди. І коли тут кажуть «свята Лесмес», вже й не згадують, що за ними стоїть чернець із Франції з зовсім іншим імʼям.
А що роблять на святах Лесмес, крім молитви?
Є чудовий звичай: булочки святого Лесмеса. Це освячені булочки, нанизані на шнурок, просилений крізь отвір у них; їх продає парафіяльна молодь, і кожен мешканець Бургоса купує їх того дня. Переказ говорить, що Лесмес жив скромно і щоранку роздавав хліб бідним, ба навіть жартував із ними, щоб підбадьорити. Девʼятсот років потому його хліб і досі їдять.
