Ззовні чисте бароко, з товстими колонами й розірваним фронтоном, який ніби хоче вийти на вулицю. Але справді незвичне — всередині: план не типовий для єзуїтів, а восьмикутний, увінчаний великим куполом із ліхтарем над морем білої ліпнини.
Восьмикутний план, не за підручником
Її звели єзуїти, Товариство Ісуса, між 1684 і 1694 роками, на гроші мецената на імʼя Франсіско де Сан-Віторес і руками майстрів Бернабе де Асаса та Франсіско дель Понтона.
Примітно те, що вони відійшли від моделі. Єзуїти мали дуже чітку схему церкви — одна нава з бічними каплицями, за зразком римської церкви Джезу, — а тут обрали центричний восьмикутний план, значно рідкісніший.
Вийшов простір, що огортає: купол із ліхтарем ллє світло на білу ліпнину, і весь інтерʼєр змушує дивитися вгору. Це одна з тих церков, які обходиш із роззявленим ротом.
Коли 1767 року Карл III вигнав єзуїтів з усієї Іспанії, храм осиротів і став парафіяльною церквою кварталу, якою лишається й досі.
Вигнання і блаженний у Тихому океані
Вигнання 1767 року стало різким ударом: одним розчерком пера король звелів вигнати єзуїтів не лише з Іспанії, а з усієї імперії, і за одну ніч їх вивели з їхніх домівок і посадили на кораблі до Італії майже без багажу.
Їх звинуватили, справедливо чи ні, у бунті Ескілаче 1766 року, а за цим стояло й глибше протистояння між освіченою короною та орденом з величезною владою й незалежністю. Це був один із найрадикальніших заходів реформ Бурбонів.
Родина, що оплатила храм, має власну історію: з бургоського роду Сан-Віторес походив Дієго Луїс де Сан-Віторес, народжений тут 1627 року, який став єзуїтом і вирушив на інший кінець світу, на Маріанські острови, посеред Тихого океану, проповідувати.
Зупинись біля деталей порталу, біля святого в його ніші й тих барокових куль, таких характерних для епохи. А потім заходь подивитися на купол — саме він виправдовує зупинку.
Не пропустіть
Бароко 1684-1694 років
Зведена єзуїтами на гроші мецената Франсіско де Сан-Вітореса.
Восьмикутний план, не за підручником
Єзуїти мали чітку схему, а тут відійшли від неї й обрали центричний план.
Купол над білою ліпниною
З ліхтарем, що ллє світло. Це одна з тих церков, які обходиш із роззявленим ротом.
Карл III вигнав єзуїтів 1767 року
З усієї імперії і за одну ніч. Храм став парафіяльною церквою кварталу.
Як вписати її у твою прогулянку Бургосом
Вона стоїть на вулиці Сан-Лоренсо, у самому серці кварталу тапас (невеликих закусок) Бургоса, за кілька хвилин від Каса-дель-Кордон і Пласа-Майор.
Візит триває близько двадцяти хвилин. Перевір години: вони залежать від богослужінь парафії.
Це культурна зупинка в кварталі барів: довкола — вулиця Сомбререрія і площа Уерто-дель-Рей, де їдять бургоську морсилью (кровʼянку).
Часті запитання
Чому зрештою звідси вигнали єзуїтів?
Це справа короля Карла III, і удар був різкий. У 1767 році одним розчерком пера він наказав вигнати єзуїтів не лише з Іспанії, а з усієї імперії, і за одну ніч: їх вивели з їхніх домів і посадили на кораблі до Італії майже без поклажі. Причина? Їх звинуватили, справедливо чи ні, у бунті Ескілаче, що за кілька років до того перевернув Мадрид догори дриґом, а освічений король бачив у них незручну силу. Тисячі єзуїтів одразу опинилися у вигнанні.
Чи має родина Сан-Віторес якусь історію?
Ще й таку, від якої волосся стає дибки! З цього бургоського роду Сан-Віторес, що оплатив цей храм, походив Дієго Луїс де Сан-Віторес, народжений тут у 1627 році. Він став єзуїтом і вирушив на інший кінець світу, на Маріанські острови, посеред Тихого океану, проповідувати. Там він заснував першу церкву на Гуамі й там же загинув мученицькою смертю в 1672 році. Через століття, у 1985 році, папа Іоанн Павло II проголосив його блаженним. Від Бургоса до Тихого океану: хіба не величезна історія?
