Сцена, застигла в самому розпалі руху: бронзова лавина, де змішалися бики й люди, роги, руки й тіла, що зависли в повітрі. Тут девʼятнадцять фігур у натуральну величину, одинадцять тонн і одинадцять метрів завдовжки, і немає кращого способу з першого погляду зрозуміти, що таке цей забіг.
Девʼятнадцять фігур у натуральну величину
Його виліпив Рафаель Уерта, і він обʼєднує шість биків, трьох волів-провідників і десятьох бігунів, схоплених саме в ту мить, коли життя залежить від кількох сантиметрів.
Першу версію відкрили 1994 року, а 2007 року її розширили до тих одинадцяти тонн і одинадцяти метрів завдовжки, які видно сьогодні. Це розширення дало змогу показати все стадо цілком і надати композиції того відчуття лавини, яке вона має.
Кабестро, воли-провідники, — важлива й маловідома деталь: це смирні воли, які біжать разом із биками, щоб вести їх і тримати вкупі. Без них бики розбіглися б, і енсьєрро було б набагато небезпечнішим.
Обійди його повільно, роздивляючись із різних боків. Це скульптура, задумана для того, щоб її бачили в русі, і вона цілком змінюється залежно від того, де ти стоїш.
Обличчя звичайних людей
Придивися до облич хлопців: це не герої з бездоганною поставою, це звичайні люди, яким страшно й у яких паморочиться в голові. Один падає ниць, інший озирається через плече, ще один простягає руку, не знаючи, чи встигне дотягнутися до огорожі.
І в цьому велич скульптури: вона не прославляє ні бика, ні сміливця, а ту спільну секунду, коли десятки незнайомих людей біжать разом на межі небезпеки і на кілька метрів стають одним цілим.
Є деталь, яку варто відзначити: у бронзі немає жодної жінки. Довгий час вони не могли бігти — муніципальна постанова прямо їм це забороняла, — і заборону зняли лише 1974 року.
Відтоді вони біжать без обмежень, хоча й досі залишаються меншістю. Якщо дивитися на скульптуру, знаючи це, стає зрозуміло, що вона зображує ще й епоху, а не лише забіг.
Не пропустіть
Девʼятнадцять фігур у натуральну величину
Шість биків, троє волів-провідників і десятеро бігунів, робота Рафаеля Уерти. Одинадцять тонн і одинадцять метрів.
Розширений 2007 року
Першу версію відкрили 1994 року, а потім розширили, щоб показати все стадо.
Він не прославляє героя
Обличчя — це звичайні люди, яким страшно: один падає, інший озирається, ще один простягає руку.
Немає жодної жінки
Вони не могли бігти до 1974 року, коли зняли муніципальну заборону.
Як це вписується у твою поїздку до Памплони
Памʼятник стоїть на проспекті Ронсесвальєс, поруч з ареною для кориди і за кілька хвилин від площі Кастильо.
Зупинка — десять чи пʼятнадцять хвилин, щоб обійти його довкола. Це громадський простір, доступний у будь-який час.
Це природне завершення пішого маршруту енсьєрро, що починається на схилі Санто-Домінго, проходить через Естафету й закінчується на арені.
Часті запитання
Чому в бронзі немає жодної жінки?
Бо довгий час вони не могли бігти: муніципальна постанова прямо їм це забороняла, і скасували її лише в 1974 році. Відтоді вони біжать без обмежень, хоча й досі в меншості. Якщо дивитися на скульптуру, знаючи це, розумієш, що вона зображує також епоху, а не лише забіг.
