Велика вітальня Памплони: майже чотирнадцять тисяч квадратних метрів в оточенні аркад, кафе з історією й однакових балконів, а життя міста неквапно кружляє під деревами. Це місце зустрічі для всіх, куди завжди повертаються.
Замок, від якого не лишилося й каменя
Назва походить від королівського замку, що стояв тут: його звели з наказу королів Наварри на початку XIV століття, а пізніше перебудував Фердинанд Католик. Сьогодні від нього не лишилося й каменя.
Століттями цей простір був усім: ринком, місцем для прогулянок, місцем страт і, так, ареною для кориди. До середини XIX століття кориди відбувалися саме тут, між цими фасадами, ще до появи великої арени.
Саме цим пояснюється однаковість балконів: вони слугували ложами, як на головних площах Мадрида чи Саламанки. Архітектура памʼятає функцію, що зникла півтора століття тому.
У його кафе змовлялися, писали й піднімали келихи до світанку; в одному з готелів на площі щолипня зупинявся Гемінґвей, а кафе «Ірунья», відкрите 1888 року, — ціла установа саме по собі.
Павільйон, оркестр і паркування
У центрі стоїть музичний павільйон, камʼяний і увінчаний куполом. Нинішній відкрили 1943 року замість давнішого деревʼяного, що вже розвалювався, і це точний пуп площі.
Там грає «Ла-Памплонеса», міський оркестр, заснований 1919 року, що дає офіційну музику Сан-Ферміну й далі грає концерти решту року, надто в неділю, коли стільці довкола заповнюють літні мешканці району.
Недавня деталь, що змінила площу: десятиліттями ця велика вітальня була заставлена автомобілями. На початку двохтисячних паркування перенесли під землю — під час будівництва, яке сусіди гаряче обговорювали, — і площа знову стала пішохідною.
Те, що сьогодні здається очевидним — ця вільна поверхня, — насправді недавнє завоювання. І це добре нагадування: громадський простір у містах — завжди рішення, а не природний стан.
Не пропустіть
Чотирнадцять тисяч квадратних метрів
Велика вітальня міста в оточенні аркад, кафе з історією й однакових балконів.
Тут стояв королівський замок
XIV століття, перебудований Фердинандом Католиком. Сьогодні не лишилося й каменя.
І тут відбувалися кориди
До середини XIX століття, між цими фасадами. Тому балкони такі однакові.
Колись це був паркінг
До двохтисячних площа була заставлена автомобілями. Вільна поверхня — недавнє завоювання.
Як це вписується у твою поїздку до Памплони
Площа лежить між старим містом і Енсанче й є вузлом міста: звідси вулиця Естафета веде до старого центру, бульвар Сарасате — на захід, а арена для кориди — на південь.
Зупинка — двадцять хвилин, або набагато довше, якщо сядеш у кафе. Тут місто робить паузу, і тут варто зробити її й тобі.
Це найзручніша відправна точка для будь-якого маршруту: звідси до собору десять хвилин, до Цитаделі — пʼятнадцять, а до арени для кориди — пʼять.
Часті запитання
А ти знав, що ще недавно тут була стоянка?
Десятиліттями велика вітальня міста була заставлена машинами, припаркованими просто на поверхні. На початку двохтисячних стоянку перенесли під землю, під час робіт, які мешканці дуже критикували, і площа знову стала пішохідною. Те, що сьогодні здається тобі очевидним, — ця вільна поверхня, — новіше, ніж ти уявляєш.
А та альтанка посеред площі?
Це музичний кіоск, камʼяний і увінчаний куполом. Той, що ти бачиш, відкрили в 1943 році на заміну попередньому деревʼяному, який уже розвалювався на шматки. Тут грали оркестри й призначали побачення закохані, і досі це точний пуп площі.
Там досі грає музика?
Так, і щодня під час свят: муніципальний оркестр «Ла Памплонеса», заснований у 1919 році, грає офіційну музику Сан-Ферміну й далі дає концерти в цій альтанці. Решту року вона теж звучить, особливо по неділях, коли стільці довкола заповнені літніми людьми з кварталу.
