Площа Конституції
Місце підняття прапора опівночі, коли площа і її пронумеровані балкони заповнені вщерть. Це наймасовіший момент року в місті, і щоб опинитися всередині, треба прийти дуже заздалегідь.

Головне свято Сан-Себастьяна народилося з глузування з війська загарбників. Що відбувається 20 січня, де бути опівночі і чому всі вбрані кухарями.
🎧 На маршруті Стара частина та гора UrgullОпівночі з 19 на 20 січня на площі Конституції піднімають прапор міста, і починаються двадцять чотири години барабанів без перерви. Тисячі мешканців Сан-Себастьяна, вбраних кухарями і наполеонівськими солдатами, ходять містом і грають, не зупиняючись, до наступної півночі. Це не свято для туристів: це свято, яке місто влаштовує саме собі.
Діжки, вода і французька окупація.
Початок — у наполеонівській окупації на початку XIX століття. Французькі війська проводили зміни варти і паради з барабаном вулицями міста, і мешканці, що ходили до фонтанів по воду, почали відбивати крок, стукаючи по своїх діжках, імітуючи і пародіюючи ту військову муштру.
Те спонтанне глузування повторювалося й ставало ритуалом, аж поки не перетворилося на традицію, і впродовж XIX століття його впорядкували в роти з уніформою, оркестром і власним маршем. Те, що головне свято міста полягає в пародії на загарбницьке військо, багато каже про місцевий характер.
Звідси й два костюми. Солдати зображують наполеонівські війська і мають барабан; кухарі зображують мешканців і мають діжку — первісний інструмент, по якому стукали дорогою до фонтана. Кожна рота поєднує обидва.
Марш, який грають, завжди той самий — «Марш Сан-Себастьяна», написаний Раймундо Сарріегі у XIX столітті. Він звучить буквально двадцять чотири години по всьому місту, і хто проводить ці дні в Доностії, вивчає його, хоче того чи ні.
Місце підняття прапора опівночі, коли площа і її пронумеровані балкони заповнені вщерть. Це наймасовіший момент року в місті, і щоб опинитися всередині, треба прийти дуже заздалегідь.

Одна з вулиць, якими роти проходять увесь день і де звук відбивається між фасадами особливо вражаюче. Тут також є одні з найстаріших барів, щоб набратися сил.
Завантажте застосунок і відкрийте San Sebastián офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Стара частина та гора Urgull з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Після підняття прапора роти розходяться містом і не зупиняються. Кожна має свій маршрут, свій розклад і свої постійні зупинки, і будь-якої миті ночі чи ранку 20-го десь у центрі звучать барабани.
Пізнього ранку настає один із найулюбленіших моментів: дитяча Тамборрада, коли тисячі дітей зі шкіл міста проходять парадом зі своїми барабанами і діжками. Вона масова, її дуже багато фотографують, і вона значно доступніша, ніж нічні події.
Гастрономічні товариства, що мають у цьому місті величезну соціальну вагу, — це структура, на якій тримається майже все: кожне створює свою роту, місяцями репетирує і їсть разом. Здебільшого вони приватні, тому частина свята відбувається за зачиненими дверима.
Опівночі 20-го прапор опускають на тій самій площі, і все закінчується враз. Це завершення, коли тисячі людей мовчать після цілого дня шуму, вражає так само, як і початок.
Перше, що варто зрозуміти: це свято не задумане для відвідувача. Немає трибун, немає програми для туристів, немає видовища у звичному сенсі: є місто, що робить щось своє, а приїжджий дивиться з тротуару. Саме це і робить його цінним.
На підняття прапора опівночі треба йти на площу Конституції дуже заздалегідь, бо вона заповнюється вщерть. Якщо місця не знайдеться, вулиці довкола так само заповнюються, і атмосфера та сама, хоча саму подію не видно.
Решту дня найкраще нічого не планувати: досить гуляти Парте-Вʼєхою і центром, і роти зʼявлятимуться самі. Дитячу Тамборраду пізнього ранку побачити найлегше, і вона одна з найкращих.
Практична порада: це січень, холодно і часто йде дощ, місто переповнене, житло сильно дорожчає і розбирається за місяці наперед. І спати не вийде: барабани не стихають усю ніч, зокрема й на вулиці, де стоїть твій готель.
Місце, куди можна втекти, якщо в центрі стане нестерпно людно. Гора безкоштовна і далі відкрита, а згори чути гул барабанів, що піднімається з міста, — це зовсім інший і досить гарний спосіб пережити цей день.
У січні, під час відпливу і з порожньою набережною, пляж переживає одну з найкращих своїх пір року. Це ідеальна спокійна противага годинам барабанів, і він за пʼять хвилин від епіцентру свята.
Вона починається опівночі з 19 на 20 січня з підняття прапора міста на площі Конституції і триває рівно двадцять чотири години, до півночі 20-го, коли прапор опускають на тому самому місці. 20 січня — день святого Севастіана, покровителя міста.
Солдати зображують наполеонівські війська, що окупували місто на початку XIX століття, а кухарі — мешканців, які ходили по воду до фонтанів і відбивали крок, стукаючи по своїх діжках, пародіюючи ті військові паради. З цього глузування народилося свято, і тому діжка — первісний інструмент.
На площі Конституції, де піднімають прапор, але йти треба дуже заздалегідь, бо вона заповнюється вщерть і це наймасовіший момент року. Якщо місця не знайдеться, вулиці довкола так само заповнюються, і атмосфера практично та сама.
Парад пізнього ранку 20-го, у якому беруть участь тисячі дітей зі шкіл міста зі своїми барабанами і діжками, згруповані за школами. Він масовий, дуже любимий місцевими і значно доступніший, ніж нічні події, тож це найкращий варіант для тих, хто подорожує з родиною.
Якщо тобі цікаво побачити справжнє свято, не влаштоване для відвідувача, — дуже. Треба лише змиритися з тим, що це січень, з холодом і ймовірним дощем, що місто переповнене, що житло дорожчає і розбирається за місяці наперед і що спати не вийде, бо барабани не стихають усю ніч.
Пляжі, гори і набережні відкриті і працюють як завжди, а гора Ургуль навіть добре місце, щоб утекти від натовпу і послухати барабани згори. Музеї і памʼятки можуть мати особливий розклад, а центр важко перетнути впродовж значної частини дня.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом San Sebastián офлайн, коли захочете.
