Майже ідеальний квадрат з аркадами внизу й галереями вгорі, втиснутий під гору Ургуль, — він слугує великою вітальнею Парте-Вʼєхи. Перше, що впадає в око, коли підводиш погляд, — числа, намальовані над кожним балконом, від одного до понад сотні. Це не номери будинків, а нумеровані місця для глядачів, бо ця площа десятиліттями була ареною для кориди.
Нумеровані балкони
Система працювала так: у дні кориди входи зачиняли, у центрі огороджували арену, а мешканці здавали свої балкони публіці, наче ложі. Нумерація слугувала для продажу цих місць, тому над кожним прорізом намальовано його число, і його досі видно майже на всіх.
Площу звели 1817 року, після того як місто було сплюндроване, і від самого початку задумали як багатофункціональний простір: ринок, публічні заходи, свята, а також кориди. Ця багатофункціональність пояснює замкнений план лише з чотирма входами в кутах.
Будівля з годинником, що домінує над ансамблем, понад століття була ратушею. 1947 року мерія переїхала до колишнього Гран-Казино біля пляжу, зачиненого з часу заборони азартних ігор 1924 року, і площа втратила свою представницьку роль, але зберегла все інше.
Де починається Тамборрада
У ніч з 19 на 20 січня, рівно опівночі, тут піднімають прапор міста й починається Тамборрада — головне свято Сан-Себастьяна. Двадцять чотири години поспіль тисячі мешканців міста, вбраних кухарями й наполеонівськими солдатами, ходять містом, вибиваючи ритм на барабанах і бочках.
Витоки — у наполеонівській окупації й пожежі 1813 року: французьку військову муштру пародіювали мешканці, які ходили по воду до фонтанів, відбиваючи крок на бочках, і це врешті стало традицією. Те, що головне свято міста — це глузування з армії загарбників, багато говорить про місцевий характер.
Решту року площа — це блошиний ринок, концерти, діти, що граються, і тераси, а довкола починаються вулиці з найбільшою у світі щільністю барів із пінчос. Аркади до того ж дають прихисток під час дощу, а в цьому місті він іде часто.
Не пропустіть
Числа на балконах
Це були нумеровані місця, які мешканці здавали в дні кориди. Площа слугувала ареною.
Тут починається Тамборрада
Опівночі з 19 на 20 січня піднімають прапор, і починаються двадцять чотири години барабанів по всьому місту.
Свято, що пародіює вторгнення
Його витоки — у глузуванні з французької військової муштри, коли крок відбивали на бочках для води.
Будівля з годинником була мерією
До 1947 року, коли міська рада переїхала до колишнього Гран-Казино на пляжі, зачиненого з 1924 року.
Як це вписується у твою прогулянку Сан-Себастьяном
Це природна відправна точка Парте-Вʼєхи. Звідси, за кілька метрів, починаються вулиці пінчос, церква Сан-Вісенте, базиліка Санта-Марія-дель-Коро, музей Сан-Тельмо і стежка, що веде на гору Ургуль до статуї Святого Серця.
З південного боку Бульвар відділяє старе місто від Енсанче й за пʼять хвилин виводить до мерії й початку Ла-Конча. З північного боку за три хвилини спускаєшся до рибальського порту.
Найкращий час — година аперитиву, між першою і третьою, або вечір, від восьмої. Сама по собі це десятихвилинна зупинка, але саме звідси організовується весь квартал.
Часті запитання
Що це за будівля з годинником, що панує над площею?
Добре питання. Ця будівля з годинником понад століття була Каса-Консисторіаль — ратушею Доностії. У 1947 році міська рада переїхала в розкішне місце: колишнє Гран-Казино біля пляжу Ла-Конча, яке стояло зачиненим відтоді, як Іспанія заборонила азартні ігри в 1924 році. Так площа втратила свою ратушу, але не втратила ні краплі життя.
Чи правда, що тут починається знаменита Тамборрада?
Ще й як! У ніч з 19 на 20 січня, на день святого Себастьяна, рівно о дванадцятій тут піднімають прапор міста й починається Тамборрада: двадцять чотири години поспіль тисячі жителів Сан-Себастьяна, вбрані кухарями й наполеонівськими солдатами, бʼють у барабани й барила по всьому місту. Вона починається й закінчується на цій самій площі, і, запевняю тебе, немає такого мешканця міста, якого б не зворушив перший дріб. Це найбільший день для всього міста.
