Seville · Що подивитися

Міст Ізабелли II

Puente de Isabel II

Усі називають його мостом Тріани, хоча в документах це міст Ізабелли II. Його арки з чавуну, зчеплені одна за одною над Гвадалквівіром, звели між 1845 і 1852 роками, і це найстаріший збережений залізний міст в Іспанії. Перейти його пішки — один з обовʼязкових жестів будь-яких відвідин Севільї: з одного боку монументальний центр, з іншого квартал, що століттями вважав себе окремим містом.

Копія, що пережила оригінал

Проєкт придумали не тут. Інженери, що його підписали, взяли за зразок паризький міст Каррузель біля Лувру, роботу Антуана-Ремі Полонсо, і відтворили його систему чавунних арок майже деталь у деталь. Це була передова інженерія, і вона працювала: її скопіювали без жодних комплексів.

Найцікавіше сталося потім. Паризький міст знесли в тридцятих роках XX століття, щоб звести ширший, тоді як севільський досі стоїть і працює, витримуючи транспорт і пішоходів через сто сімдесят років. Оригінал зник, а копія стала національною памʼяткою.

До нього до Тріани переходили понтонним мостом: ряд зчеплених барж із дошками зверху, який альмохади облаштували 1171 року і який служив майже сімсот років. Під час повеней його розбирали й знову складали. Цілі покоління переходили до Тріани, ступаючи по воді.

На що дивитися з парапету

Униз за течією, ліворуч, якщо дивитися на Тріану, відкривається найкращий вид на Торре-дель-Оро з центром позаду. Угору за течією — вигин Гвадалквівіру до мосту Баркета й сучасні вежі нового міста. Із середини мосту видно всю Севілью в профіль.

На тріанському кінці, вбудована під опору мосту, стоїть каплиця Кармен — споруда, вкрита керамікою, що слугує символічною брамою кварталу, а поруч ринок, під яким збереглися рештки замку Сан-Хорхе.

І придивися до води. Те, що ти бачиш, — не зовсім річка: русло, що минає Тріану, сьогодні є контрольованою акваторією, результатом робіт XX століття, які зрізали меандри й відвели живий Гвадалквівір, щоб він перестав заливати місто. Бурхлива річка тепер тече в іншому місці.

Не пропустіть

Найстаріший залізний міст Іспанії

Працює з 1852 року — з 1889 року ним їздив і трамвай — і оголошений національною памʼяткою.

Зниклий паризький близнюк

Його скопіювали з мосту Каррузель біля Лувру, знесеного в тридцятих роках. Вижила копія.

Сімсот років понтонного мосту

Зчеплені баржі, які альмохади облаштували 1171 року. Його розбирали після кожної повені.

Вид із середини настилу

Торре-дель-Оро з одного боку, Тріана з іншого й усе місто в профіль.

Як це вписується у твою поїздку до Севільї

Це природне сполучення між центром і Тріаною, і перетинають його за три хвилини. Від арени Королівської маестранси чи набережної Маркіза дель Контадеро до його початку дійдеш за пʼять.

На тому боці він виводить просто на площу Альтосано, центр Тріани, звідки вулиця Бетіс іде ліворуч уздовж річки, а вулиця Пуреса — углиб кварталу.

Найкращий час, щоб його перейти, — останні пів години сонця. Ідучи до Тріани, маєш захід сонця перед собою, а фасади вулиці Бетіс спалахують; повертаючись уночі — освітлену Хіральду в глибині. Це та сама прогулянка, але два різні міста.

Часті запитання

А до цього мосту як переходили до Тріани?

Майже сімсот років тут був плавучий міст, знаменитий понтонний міст: ряд скутих ланцюгами барж на річці з дошками зверху. Його наказали спорудити альмохади в 1171 році, і він витримав повені, війни й століття, аж поки в 1852 році не зʼявився цей залізний і не відправив його на спочинок. Уяви: ти переходив до Тріани, ступаючи по човнах, що гойдалися під ногами від течії. А коли річка розливалася, його просто розбирали.

Відкрийте Seville і слухайте у власному темпі

Пройдіть його з місцевими гідами, у власному темпі й офлайн.

Застосунок Viavoy

Інші місця: Seville

Ворота Лева

Ворота Прощення та Апельсиновий дворик

Театр Маестранса

Золота вежа

Аламеда-де-Еркулес

Генеральний архів Індій