Севільці називають його «Магефесою», на честь марки скороварок, і треба визнати, що прізвисько має підстави: циліндрична громада, увінчана сплющеним куполом, не схожа ні на що довкола. Але спереду вона зберігає класичний фасад зі світлого каменю — фасад колишньої Артилерійської маестранси, який урятували від знесення. Результат дивний, і він працює: великий оперний театр Севільї, відкритий 1991 року, з річкою з одного боку й ареною для кориди з іншого.
Місто, яке найбільше оспівано в історії опери
Нарахували понад сто опер, дія яких відбувається в Севільї, і до цього списку входить значна частина основного репертуару: «Весілля Фігаро» і «Дон Жуан» Моцарта, «Севільський цирульник» Россіні, «Сила долі» Верді, «Фіделіо» Бетховена — дія якого розгортається у вʼязниці неподалік міста — і, звісно, «Кармен» Бізе.
Вражає те, що майже ніхто з цих композиторів ніколи не бував у місті. Вони уявляли його з Парижа, Відня чи Мілана, спираючись на книжки мандрівників і стереотипи: сонце, ґрати, ревнощі й ножі. Два століття Севілья була європейською уявною декорацією, і цей театр певною мірою — місцева відповідь на ту фантазію.
Залу звели для Всесвітньої виставки 1992 року в межах величезного плану робіт, що змінив місто: метро, нові мости, вокзал Санта-Хуста й відновлення всього цього берега. Маестранса відкрилася за рік до Експо і відтоді є домівкою Королівського симфонічного оркестру Севільї.
Що видно всередині
Зала має підковоподібний план — класичне розташування італійських оперних театрів, із партером, ложами й ярусами амфітеатру. Хоча зовні театр сучасний, тут, усередині, логіка та сама, що й завжди: ніхто не знайшов нічого кращого, щоб голос долітав без підсилення.
Найбільше під час відвідин дивує сценічна машинерія: сценічна коробка, значно вища за залу, і оркестрова яма, що піднімається або опускається залежно від твору. В опері половина роботи відбувається в обʼємі, якого публіка ніколи не бачить.
А ще те, що зовні. Це один із дуже небагатьох оперних театрів світу, розташований буквально на березі судноплавної річки й навпроти арени для кориди, якій три століття. Поєднання річкового балкона, альберо й опери не існує більше ніде.
Не пропустіть
Уцілілий фасад
Світлий камінь колишньої Артилерійської маестранси, збережений перед сучасним обʼємом.
Підковоподібна зала
План італійської опери: єдиний відомий спосіб донести голос без мікрофона.
Понад сто севільських опер
«Кармен», «Фігаро», «Дон Жуан», «Цирульник», «Фіделіо». Майже ніхто з композиторів не бував у місті.
Місцеве прізвисько
«Магефеса» — через схожість зі скороваркою. У Севільї прізвисько — це форма ніжності.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Театр стоїть на набережній Маркіза дель Контадеро, між Торре-дель-Оро і ареною Королівської маестранси, і всі три менш ніж за три хвилини ходьби одне від одного.
Вільно інтерʼєр не відвідують: заходять із квитком на виставу або під час окремих екскурсій з гідом, які театр планує посезонно. Якщо подорожуєш із гнучкими датами, варто глянути програму, бо ціни на оперу й концерти тут значно розумніші, ніж в інших європейських столицях.
Навіть якщо не зайдеш, задній фасад, що виходить до річки, — добра зупинка прогулянки: площадка між театром і водою — одне з найкращих місць, щоб дивитися на захід сонця над Тріаною, з мостом Ізабелли II праворуч.
Часті запитання
Скільки опер відбувається тут?
Їх нарахували понад сотню, від тих, які знають усі, до рідкісних, як-от «Фіделіо» Бетховена, дія якої відбувається у вʼязниці поблизу Севільї. І найцікавіше те, що майже ніхто з тих композиторів ніколи не ступав у місто: вони уявляли його з Парижа чи Відня, з його сонцем, гратами на вікнах і пристрастями, як ідеальну декорацію для кохання й ревнощів. Вони оспівували його з чуток, не знаючи; і все ж влучно передали його характер.
