Арка з побіленої цегли, а поруч — чотириста метрів зубчастого муру землистого кольору з вежами, що досі стоять. Це єдине, що лишилося на виду від оборонного пояса, який оточував усю Севілью, з понад сотнею веж і дюжиною воріт. Місто знесло його майже повністю між 1858 і 1873 роком, бо він заважав поступу. З тих воріт уціліли троє, і ці — найкрасивіші й найбагатші на історію: саме тут заїжджали королі в день свого проголошення.
Мур, що оточував Севілью
Укріплення звели альморавіди й посилили альмохади в XII столітті, коли Ішбілія була однією зі столиць ісламського Заходу. Його периметр становив близько шести кілометрів, понад сто веж, барбакан і рів. Це була військова споруда першого рангу, і вона спрацювала: місто витримувало облогу Фердинанда III пʼятнадцять місяців.
У XIX столітті, коли мур уже не мав оборонної функції й став перешкодою для руху, гігієни та розширення міста, міська рада вирішила його знести. Знесення тривало близько пʼятнадцяти років і забрало майже все. Це була та сама логіка, що покінчила з акведуком Каньос-де-Кармона й монастирем на Пласа-Нуева.
Тут уцілили чотириста метрів суцільного муру між воротами Макарена й воротами Кордови, із сімома чи вісьмома вежами. Придивися до кладки: це альмохадський тапіаль — утрамбована земля між дощатою опалубкою, з добре помітними горизонтальними шарами. Фактура, яку бачиш, — буквально відбиток деревʼяних коробів.
Ворота коронацій
Спочатку арка мала колінчастий план, типовий для ісламських воріт: поворот під прямим кутом, що змушував нападника повертати всередині проходу, втрачаючи швидкість і підставляючись під удар. Пряма форма, яку бачиш сьогодні, — наслідок пізніших перебудов, коли функція вже була церемоніальною, а не військовою.
І церемоніальною вона була століттями. Крізь ці ворота урочисто вʼїжджали королі, прибуваючи до міста, а ззовні ставили тимчасові тріумфальні арки, які зводили з такої нагоди. Це були парадні північні ворота, звернені до Кордови й до Кастилії.
Назва кварталу, а відтак і Богородиці, давніша за все це. Дехто виводить її від Макарії, доньки міфічного засновника Геракла, а дехто — з арабської. Важливий порядок: спершу був квартал, потім ворота, і лише наприкінці Богородиця взяла звідси своє прізвисько.
Не пропустіть
Чотириста метрів муру
Із сімома чи вісьмома вежами, між Макареною й воротами Кордови. Єдиний суцільний відтинок, що лишився.
Альмохадський тапіаль
Утрамбована земля між опалубкою: горизонтальні лінії — відбиток деревʼяних коробів.
Ворота королів
Тут монархи вʼїжджали з урочистими відвідинами, під тріумфальними арками, зведеними на цей день.
Троє з дванадцяти
З дванадцяти воріт укріплення лишилися тільки Макарена, ворота Кордови й Постіго-дель-Асейте.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Арка стоїть впритул до базиліки Макарени і просто навпроти Госпіталю Пʼяти Ран, де сьогодні засідає Парламент Андалусії. Усі три видно з одного місця, і разом вони утворюють монументальний ансамбль півночі міста.
Пройди весь відтинок муру, від Макарени до воріт Кордови: це чотириста метрів ззовні, з вежами праворуч, і одна з найнезвичніших і найвдячніших прогулянок Севільї, бо майже ніхто її не робить. Наприкінці — церква Сан-Ерменехільдо, вбудована в одну з веж.
Звідси, всередину міста, починається вулиця Сан-Луїс, вісь кварталу, яка за двадцять хвилин приведе тебе до церкви Сан-Луїс-де-лос-Франсесес, площі Пумарехо і Аламеди-де-Еркулес.
Часті запитання
А звідки походить назва «Макарена»?
О, цього ніхто напевно не знає, і легенд тут на будь-який смак. Одні кажуть, що вона походить від Макарії, доньки міфічного Геракла, того, хто, як розповідають, заснував місто. Інші виводять її з арабської — від якоїсь Макарени чи від слова, що звучало схоже, з часів, коли це була мусульманська земля. Найгарніше те, що назва старша за Богородицю: спершу були квартал і ворота, і лише потім Богородиця взяла звідси своє імʼя.
