Посеред вузької й непретензійної вулиці тебе раптом зупиняє фасад із двома вежами, витими колонами й каменем, що ніби рухається. Це Сан-Луїс-де-лос-Франсесес, шедевр севільського бароко, збудований між 1699 і 1730 роком Леонардо де Фігероа як церква єзуїтського новіціату. Усередині — круглий план під дуже високим куполом, розписаним згори донизу. А в історії є жорсткий поворот: через тридцять сім років після завершення єзуїтів вигнали з Іспанії, і вони більше ніколи сюди не ступили.
Церква, щоб виховувати єзуїтів
Новіціат був місцем, де юнаки Товариства Ісуса проводили перші роки навчання, і цю церкву задумали як інструмент того виховання: усе в ній — центральний план, висота купола, живопис, золото — розраховано на те, щоб справити враження на того, хто входить. Це не декор, а педагогіка.
План — грецький хрест, вписаний у квадрат, із куполом над центром. Це рішення більше римське, ніж севільське, свідомо космополітичне, і Фігероа втілив його з такою майстерністю в цеглі й гіпсі, якій немає рівних у місті. Фасад із соломоновими колонами й увігнуто-опуклим рухом — найближче до Борроміні, що є в Андалусії.
1767 року Карл III видав указ про вигнання єзуїтів з усіх земель Корони. Наказ виконали за лічені тижні, і щойно завершена будівля спорожніла. Згодом вона була семінарією, притулком, складом і осідком різних установ, а добру частину XX століття простояла зачиненою, занепадаючи.
Що подивитися всередині
Купол розписав Лукас Вальдес, син Хуана де Вальдеса Леаля, разом із Домінго Мартінесом. Це небо, заселене святими-єзуїтами, ангелами й алегоріями, задумане так, щоб на нього дивилися з точного центру храму, закинувши голову. Зроби так: саме заради цього церква існує.
Вівтарні образи, позолочені й із соломоновими колонами, — одні з найповніших в андалуському бароко, а реліквії, які вони зберігають, — реліквіарії з мощами й предметами святих, — були частиною молитовної програми новіціату. Збереглася й домашня каплиця, менша й затишніша.
А внизу — крипта, яку можна відвідати і якої найменше хто очікує. В ансамблі також зберігся двір колишнього новіціату з приміщеннями, де жили новіціати: церкву значно краще розумієш, побачивши дім, що її оточував.
Не пропустіть
Фасад Фігероа
Соломонові колони й увігнуто-опуклий рух: найближче до Борроміні, що є в Андалусії.
Купол Лукаса Вальдеса
Небо святих-єзуїтів, розписане так, щоб дивитися з точного центру, закинувши голову.
Вигнання 1767 року
Через тридцять сім років після завершення єзуїтам довелося покинути її назавжди.
Крипта й двір новіціату
Частина, якої ніхто не очікує, і та, що пояснює, навіщо все це збудували.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Вона стоїть на вулиці Сан-Луїс, осі кварталу Макарена, за десять хвилин пішки від базиліки Макарени і арки Макарени та за пʼять від площі Пумарехо.
Нещодавня реставрація повернула її місту як простір для відвідин і виставок, із безкоштовним входом, але розклад обмежений, і її часто зачиняють через заходи. Перевір, перш ніж підійматися сюди: це єдина серйозна незручність відвідин.
Поєднай її з Аламедою-де-Еркулес, що за десять хвилин, щоб пообідати чи щось випити. Ця північна половина Севільї — частина міста, де живуть люди, і контраст із монументальним центром посеред ранку вражає.
Часті запитання
Чому «де-лос-Франсесес», тобто «французів»?
Через святого, якому вона присвячена. Святий Людовик — це не хто інший, як Людовик IX, король Франції XIII століття, єдиний французький монарх, якого зарахували до святих. Він славився своєю справедливістю й тим, що вирушав у хрестові походи, і помер в одному з них. Єзуїти віддали свій новіціат під захист того короля-святого, і звідти церква має це таке цікаве імʼя. Жодного звʼязку з тим, що її будували французи, зауваж.
Хто такий був Леонардо де Фігероа?
Великий майстер севільського бароко, людина, яка дала місту його найпишніше й найсвітліше обличчя. Окрім цієї перлини, йому належить червоно-білий фасад палацу Сан-Тельмо, і він працював у церкві Сальвадор та в лікарні Венераблес. Він заснував цілу династію архітекторів: сини й онуки продовжили його ремесло. Коли побачиш, як по Севільї разом грають червона цегла й азулежу, часто за цим стоїть хтось із Фігероа.
Хто розписав цей купол?
Насамперед Лукас Вальдес, син художника Вальдеса Леаля, того майстра, так одержимого смертю. Лукас укрив купол і склепіння постатями, ангелами й святими єзуїтами з допомогою інших художників того часу, як-от Домінго Мартінес. Це був живопис, створений, щоб вражати, щоб молодий єзуїт відчував над собою відкрите небо. За стількома золотом і кольором стоять конкретні імена й руки, і це одне з них.
