Мешканці Тріани називають її «собором Тріани» і кажуть це цілком серйозно. Це найстаріша церква Севільї — перша, збудована після завоювання 1248 року, — і вже понад сім століть саме тут квартал хрестить дітей, бере шлюб і прощається з померлими. Ззовні вона міцна й стримана, з цегли й каменю, з вежею, що нагадує мінарет. Усередині вона зберігає одні з найцінніших творів севільського мистецтва, а вхід безкоштовний.
Обітниця хворого короля
Її наказав звести Альфонсо X Мудрий близько 1280 року. Переказ розповідає, що король тяжко хворів на око, звернувся по допомогу до святої Анни, матері Діви Марії, і, одужавши, на знак вдячності наказав збудувати цей храм. Правда це чи ні, королівське заснування задокументоване й пояснює розмір: це не каплиця передмістя, а церква на королівське замовлення.
Архітектурно це щаслива рідкість: готика-мудехар, три нави, стрілчасті арки й вежа-дзвіниця з явною альмохадською спадщиною. Її будували, коли в Севільї ще працювали майстри-будівничі, виховані в ісламській традиції, і в результаті вийшла християнська будівля, зведена андалуськими руками й техніками.
Храм багато разів перебудовували й ремонтували — лісабонський землетрус 1755 року його пошкодив, — але він зберіг первісну конструкцію. Альфонсо X, який любив Севілью понад будь-яке інше місто свого королівства, похований на іншому березі річки, у соборі.
Що шукати всередині
Купіль циган — найулюбленіша реліквія і та, яку шукає найбільше людей. Переказ каже, що той, кого в ній хрестять, отримує голос і хист до канте, і в такому кварталі це вірування — не фольклор: тут поколіннями хрестили цілі родини фламенко.
Надгробна плита Іньїго Лопеса 1503 року — робота Нікулозо Пізано, італійського кераміста, що оселився в Тріані й змінив історію іспанських кахлів. До нього кераміку робили, розділяючи кольори рельєфами й технікою «куерда сека»; Пізано навчив розписувати гладку кахлю, як полотно. Уся розписана кахля, яку побачиш у Севільї, починається тут.
А далі — головний вівтарний образ XVI століття і «Діва Троянди», дошка, яку приписують Алехо Фернандесу, — одне з найкращого, що є в севільському Відродженні. Поглянь і на підлогу: добра частина покриття — надгробки мешканців, яких століттями ховали в храмі.
Не пропустіть
Найстаріша церква Севільї
Заснована Альфонсо X близько 1280 року: перша після завоювання й хрестоматійна готика-мудехар.
Купіль циган
Той, кого в ній хрестять, отримує голос для канте. У Тріані це кажуть — і це збувається.
Плита Нікулозо Пізано
1503 рік: кахля, розписана, як картина. Усе, що було потім, починається з цієї плити.
Вела Святої Анни
Щороку в липні біля річки, задокументована з XIII століття. Одне з найдавніших свят Іспанії.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Вона стоїть у кінці вулиці Пуреса, за десять хвилин від площі Альтосано і за пару вулиць від вулиці Бетіс. Це зупинка, що завершує прогулянку Тріаною, і та, яку роблять найменше людей, бо вона лежить осторонь від головної осі.
Розклад вирішує все: це діючий храм, відкритий уранці й увечері. Якщо йдеш увечері, перевір, щоб не потрапити на месу; якщо вранці, зазвичай спокійніше й краще світло, щоб роздивитися «Діву Троянди».
Примітка до календаря: щороку в липні, близько 26-го числа, квартал святкує Велу Святої Анни — свято, задокументоване з XIII століття, одне з найдавніших в Іспанії, — з павільйонами біля річки, музикою й змаганнями на слизькій жердині над водою. Якщо потрапиш, зміни план і залишайся.
Часті запитання
Хто такий був Нікулосо Пізано, той, що з азулежу?
Ключова постать для всього, що ти сьогодні бачив. Нікулосо був італійцем, із Пізи, і оселився в Тріані близько 1500 року. Він приніс революцію: до того азулежу робили з рельєфами й шнурами, щоб розділяти кольори, а він навчив малювати на гладкій плитці, як на полотні, у стилі італійського Відродження. Ця техніка назавжди змінила севільську кераміку. Квартал гончарів завдячує цьому пізанцеві половиною своєї слави.
Чи має Санта-Ана власне свято?
Так, і воно одне з найдавніших в Іспанії: Вела-де-Санта-Ана, яку квартал святкує щолипня, біля двадцять шостого числа, дня святої. Воно сягає XIII століття, майже тих самих років, коли звели церкву. Кілька ночей берег річки біля Тріани наповнюється павільйонами, музикою, слизькими жердинами над водою й танцями до світанку. Це не ярмарок для туристів: це свято кварталу, споконвічне.
Цей король, Альфонсо X, мав щось особливе із Севільєю?
Він любив її до нестями. Альфонсо Мудрий, король книжок і музики, відчував Севілью настільки своєю, що попросив поховати його тут: його гробниця в соборі, по той бік річки. І це ще не все: переказ розповідає, що саме він подарував місту його знамените гасло «NO8DO», яке читається «no madeja do», тобто «no me ha dejado» («вона мене не покинула»), у нагороду за вірність Севільї, коли його власний син повстав проти нього. Він захотів залишитися в цьому місті назавжди.
