Уздовж обсаджених деревами алей, що спускаються до річки, серед жакаранд визирають будівлі, ніби привезені з іншого континенту: креольська асьєнда, фасад з інкськими мотивами, колоніальний палацик. Це павільйони, які країни-учасниці звели для Іберо-американської виставки 1929 року. Їх будували, щоб простояти кілька місяців, а вони досі тут майже через століття, перетворені на консульства, факультети й музеї. Прогулятися між ними — означає обійти пів Америки за чверть години.
Тимчасове, що залишилося
Іберо-американська виставка мала обʼєднати Іспанію з її колишніми колоніями, і кожна запрошена країна збудувала власний павільйон як візитівку. Загалом зʼявилося понад сотню будівель — національних, регіональних і тематичних павільйонів, розкиданих парком і навколишніми алеями.
Більшість задумували як тимчасову архітектуру, майже декорації. Але вони сподобалися, і кілька країн вирішили передати їх місту або залишити як дипломатичні представництва, замість того щоб розбирати. Севілья зробила постійним те, що мало бути тимчасовим, і сьогодні це рішення визначає краєвид усієї цієї зони.
Економічно виставка стала катастрофою. Вона відкрилася в травні 1929 року з безмірною розкішшю, а в жовтні того самого року вибухнув крах у Нью-Йорку. Місто десятиліттями лишалося в боргах. Натомість воно отримало парк, площу Іспанії, площу Америки й ці павільйони: мабуть, найгіршу фінансову операцію й найкращу міську інвестицію у своїй історії.
Які шукати
Павільйон Перу, робота Мануеля Пікераса Котолі, поєднує колоніальне бароко з інкськими мотивами й належить до найкраще збережених. Сьогодні в ньому розміщується Будинок науки CSIC із музеєм і планетарієм: туди можна зайти, і це одні з найвдячніших відвідин, якщо подорожуєш із дітьми.
Павільйон Аргентини роботи Мартіна Ноеля завершили першим, і він має вигляд креольської асьєнди з двором і вежею. Павільйони Чилі, Колумбії, Гватемали, Мексики й Уругваю теж досі стоять, і нині їх займають університетські факультети, консульства й військові установи.
Навесні все це відбувається під квітучими жакарандами: на кілька тижнів квітня й травня алеї вкриваються фіолетовим, і земля теж. Це одна з найгарніших картин Севільї, і триває вона зовсім недовго, тож якщо потрапиш — скористайся.
Не пропустіть
Павільйон Перу
Колоніальне бароко з інкськими мотивами. Нині Будинок науки CSIC із планетарієм і відкритим входом.
Павільйон Аргентини
Завершений першим, схожий на креольську асьєнду, з двором і вежею.
Збудовані на кілька місяців
Це була тимчасова архітектура. Місто вирішило їх залишити, і сьогодні це консульства й факультети.
Квітневі жакаранди
Кілька тижнів фіолетового на алеях і на землі. Триває недовго й не забувається.
Як це вписується у твою поїздку до Севільї
Павільйони розкидані алеями, що облямовують парк Марії Луїзи, передусім між площею Америки і річкою. Природний маршрут — спуститися від площі на південь, а потім повернути до Гвадалквівіру.
Майже жоден не відвідують усередині, бо ними користуються, тож це прогулянка зовнішньою архітектурою. Явний виняток — павільйон Перу з Будинком науки і, меншою мірою, деякі інші, що зрідка відчиняються в дні відкритих дверей.
Наприкінці маршруту, біля річки, стоїть памʼятник Елькано, що завершує парк і певною мірою завершує всю історію: з цього місця на Гвадалквівірі вирушили кораблі, які вперше обігнули світ.
Часті запитання
І як для Севільї закінчилася та виставка?
Економічно — так собі, якщо не сказати погано. Виставка відкрилася в травні 1929 року з величезною розкішшю… а в жовтні того самого року стався крах Нью-Йоркської біржі, і весь світ поринув у кризу. Виставка коштувала шалених грошей і залишила місто в боргах на роки. Але подивися на добрий бік: в обмін на ті борги Севілья отримала цей парк, площу Іспанії та ці павільйони. Іноді найкраща спадщина народжується з поганої угоди.
