Вулиці звужуються, зрізають кути скосами й розкриваються в маленькі площі та кругові розвʼязки з деревами. Ніщо тут не випадкове: усе відповідає плану, який Мігель Мартін-Фернандес де ла Торре накреслив із 1922 року, надихаючись англійськими містами-садами.
Квартал, накреслений з однієї ідеї
Ідея була ясна: будинки на один чи два поверхи, кожен із садом спереду й позаду, обсаджені деревами вулиці й людський, спокійний масштаб. Місто без відмови від природи — саме така програма міст-садів.
Концепція прийшла з Англії. Наприкінці XIX століття урбаніст Ебенізер Говард уявив міста-сади й видав книжку, що увійшла в історію; перше справжнє, Летчворт, зʼявилося 1903 року. Ідея розійшлася всією Європою як ідеал сучасного життя, а тут, де через порт поруч було стільки англійців, вона особливо прижилася.
Мігель Мартін-Фернандес де ла Торре — одне з великих імен цього міста. Він навчався в Мадриді, був першим муніципальним архітектором Лас-Пальмаса й приніс на острів сучасну архітектуру. Його підпис усюди: цей квартал, парк Дорамас, Пуебло-Канаріо і відбудова театру Перес-Гальдос.
Каталог архітектури XX століття
Тут оселилася заможна буржуазія Лас-Пальмаса, і з часом це стало найпрестижнішим і найдорожчим районом Канарських островів. За кожним фасадом — історія родин, що розбагатіли на порту, бананах чи торгівлі з Америкою.
Якщо гуляти повільно, бачиш неймовірний каталог: історицистські котеджі, вілли в колоніальному дусі й раціоналістичні будинки з чистими лініями. Кожна брама ховає сад, а розмаїття стилів розповідає про еволюцію буржуазного смаку між двадцятими й пʼятдесятими роками.
Найцікавіше для тих, хто приїхав заради архітектури, — Колонія ICOT, авангардний раціоналістичний ансамбль, теж роботи Мартіна-Фернандеса де ла Торре, один із найкращих зразків модернізму на Канарських островах.
І все ж це не квартал-музей: тут живуть люди, вигулюють собак, поливають бугенвілії. Ця рівновага між елегантністю й повсякденним життям і робить його унікальним, а прогулянку — приємною.
Не пропустіть
План 1922 року
Накреслений Мігелем Мартіном-Фернандесом де ла Торре, першим муніципальним архітектором міста.
Натхненний містами-садами
Концепція Ебенізера Говарда: будинки із садом, обсаджені деревами вулиці й людський масштаб.
Найдорожчий район Канарських островів
Тут оселилася буржуазія порту, бананів і торгівлі з Америкою.
Котеджі, вілли й раціоналізм
Каталог еволюції буржуазного смаку між двадцятими й пʼятдесятими роками.
Як це вписується у твій візит до Лас-Пальмаса
Він між історичним центром і портовою зоною, довкола парку Дорамас. Це житловий район, тож його обходять прогулянкою без конкретної мети.
Виділи від тридцяти хвилин до години. Тут немає нічого, що можна відвідати у звичному сенсі: роздивляєшся будинки й сади.
У тому самому районі — готель Санта-Каталіна, Пуебло-Канаріо, Музей Нестора і Англіканська каплиця, свідчення британської колонії, з якої все це почалося.
Часті запитання
Звідки взялася ідея міста-саду?
З Англії, звісно. Наприкінці XIX століття урбаніст на імʼя Ебенізер Говард вигадав «міста-сади» і видав книжку, що увійшла в історію; перше справжнє, Летчворт, зʼявилося в 1903 році. Ідея облетіла всю Європу як ідеал сучасного життя, і тут, де було стільки англійців поруч, вона прижилася миттю. Те, чим ти зараз ідеш, — не місцева вигадка: це канарська версія мрії, що почалася за тисячі кілометрів, в англійській сільській місцевості.
Хто був архітектором, що все це накреслив?
Мігель Мартін-Фернандес де ла Торре, одне з великих імен цього міста. Він навчався в Мадриді, був першим муніципальним архітектором Лас-Пальмаса й привіз на острів сучасну архітектуру. Його підпис усюди: цей квартал, парк, який побачиш далі, Пуебло-Канаріо... А на додачу він був братом художника Нестора, до якого також зазирнеш. Удвох, один з олівцем, другий з пензлем, вони подарували Лас-Пальмасу його сучасне обличчя.
