Деревʼяні галереї, різьблені балкони й колір між кремовим і охристим, що здається з іншої епохи. Це найстаріший готель Канарських островів, який досі працює, відкритий у січні 1890 року на англійський капітал, і його історія — це історія самого туризму на цих островах.
Англійці, що приїжджали на зиму
Його відкрили в розпал піднесення порту Ла-Лус, будівництво якого почалося 1883 року. Разом із британськими вугільними кораблями прибували й перші вікторіанські мандрівники, і їх треба було десь поселяти.
Їх називали «інвернантес» — зимувальниками: заможні англійці й північні європейці, які проводили тут цілі сезони, іноді місяці, тікаючи від холоду й туману своєї країни. Лас-Пальмас рекламували як природний курорт, і він змагався з Лазурним берегом чи Мадейрою за цих розкішних гостей.
Першу будівлю спроєктував Джеймс Макларен, шотландський архітектор, якого високо цінували за його часів, повʼязаний із британським рухом «Мистецтва і ремесла» (Arts and Crafts), що шукав красу в ремеслі. Він помер зовсім молодим, у тридцять сім років, того самого року, коли відкрили готель.
Велика вітальня міста
Понад століття тут бували аристократи, письменники, глави держав і кінозірки. Цей готель був великою вітальнею міста, місцем, де Лас-Пальмас одягав свої найкращі шати.
Нинішня будівля — не зовсім та, що 1890 року, а реконструкція тридцятих років, яка зберегла дух тієї регіоналістської архітектури з її вежами, балконами й подвірʼями.
Ця мова — те, що тут назвали неоканарським стилем, — та сама, яку брати Мартін-Фернандес де ла Торре застосували в Пуебло-Канаріо, за кілька метрів звідси. Уся ця зона відповідає єдиному естетичному задуму острівної ідентичності.
Обійди його повільно: кожна галерея, кожна кахлина, кожна пальма в саду — частина постановки, задуманої, щоб закохати гостя. І їй це досі вдається через сто тридцять із гаком років.
Не пропустіть
Найстаріший готель Канарських островів
Відкритий у січні 1890 року на англійський капітал, у розпал піднесення порту Ла-Лус.
Його спроєктував шотландець
Джеймс Макларен, повʼязаний із рухом «Мистецтва і ремесла», помер у 37 років того самого року, коли готель відкрили.
«Інвернантес»
Заможні північні європейці, які проводили тут цілі місяці, тікаючи від холоду.
Будівля тридцятих років
Реконструкція, що зберегла регіоналістський дух: вежі, балкони й подвірʼя.
Як це вписується у твою поїздку до Лас-Пальмаса
Він у парку Дорамас, поруч із Сьюдад-Хардіном, у найелегантнішій частині міста. Його видно просто з парку.
Зупинка зовні займає пʼятнадцять хвилин, щоб обійти його довкола. Це діючий готель, тож усередину можна потрапити, лише якщо зупинишся в ньому або щось замовиш у його залах.
Природний маршрут веде далі до Пуебло-Канаріо і Музею Нестора, що поруч, і до житлового серця Сьюдад-Хардіна.
Часті запитання
Хто такий той шотландський архітектор?
Джеймс Макларен, шотландський архітектор, дуже шанований свого часу, повʼязаний із британським рухом «Мистецтва і ремесла», що шукав красу в ручній праці. Цікаво, і трохи сумно, що він помер зовсім молодим, у тридцять сім років, того самого року, коли відкрився готель, — у 1890 році. Тож це замовлення стало майже однією з його останніх робіт, прощанням по той бік моря. Коли піднімеш погляд на будівлю, подумай, що за нею стоїть талант, який згас надто рано.
Хто заповнював готель узимку?
Їх називали «інвернантес» — зимувальники: заможні англійці й північні європейці, що проводили тут цілі сезони, часом місяці, тікаючи від холоду й туману своєї країни. Лас-Пальмас рекламували як природний курорт, і він змагався з Лазуровим берегом чи Мадейрою за цих розкішних гостей; це був один із перших зимових курортів Європи. Цей готель був їхнім штабом: тут вони снідали, танцювали й хизувалися засмагою посеред січня.
