Урочиста громада із золотавого каменю з колонами й куполом, що вимальовуються на тлі морського світла. Це храм культури острова, його відкрили 1890 року «Травіатою», і всередині він береже таємницю: фрески, вітражі й полотна підписав художник Нестор Мартін-Фернандес де ла Торре.
Три назви, перш ніж стати собою
Його спроєктував архітектор Франсіско Хареньо-і-Аларкон, будівництво тягнулося від 1867 року, і відкрили театр лише 1890 року, ні більше ні менше як «Травіатою» Верді.
Цікаво, що він народився не з цією назвою: спершу це був «Новий театр», потім «Театр Тірсо де Моліна», і лише 1902 року його перейменували на честь Беніто Переса Гальдоса, який тоді був живий і на вершині слави після політичного скандалу навколо його драми «Електра».
Назвати театр імʼям ще живого автора, та ще й уродженця Гран-Канарії, було справжньою заявою місцевої гордості. Гальдос народився за кілька хвилин звідси, у будинку на вулиці Кано, що сьогодні є музеєм.
Пожежа 1918 року і фрески Нестора
28 червня 1918 року нищівна пожежа знищила весь деревʼяний інтерʼєр. Фасад, що здається таким цілим, оманливий: усе всередині — пізніша реконструкція.
Реконструкція перейшла до рук архітектора Мігеля Мартіна-Фернандеса де ла Торре, який завершив її між 1925 і 1928 роками. І ось тут перлина: внутрішнє оздоблення підписав його брат, художник Нестор Мартін-Фернандес де ла Торре.
Йому належать фрески на стелі, вітражі в стилі модерн і полотна зали Сен-Санса — розкіш кольору й канарської фантазії. Нестор — мабуть, найважливіший канарський митець XX століття, і його творчість можна побачити також у Пуебло-Канаріо і в музеї, що носить його імʼя.
Зала зветься на честь Сен-Санса з чистої любові до цієї землі: великий французький композитор Каміль Сен-Санс закохався в Гран-Канарію і провів тут кілька зим на межі двох століть, іноді інкогніто, ховаючись під імʼям «Саннуа», щоб його не впізнали.
Театр знову відкрився 28 травня 1928 року «Аїдою» і живе й досі: щороку приймає оперний фестиваль міста, а 2007 року, після великої реставрації, став першим театром Іспанії, що поставив повну тетралогію Вагнера за один тиждень.
Не пропустіть
Відкритий 1890 року «Травіатою»
Проєкт Франсіско Хареньо, будівництво тягнулося від 1867 року.
Цю назву дали 1902 року
Коли Гальдос був живий і на вершині слави. Раніше — «Новий театр» і «Театр Тірсо де Моліна».
Згорів дотла 1918 року
Пожежа знищила весь деревʼяний інтерʼєр. Реконструкцію завершили 1928 року.
Інтерʼєр розписав Нестор
Фрески, вітражі в стилі модерн і полотна зали Сен-Санса. З вулиці їх не видно.
Як це вписується у твою поїздку до Лас-Пальмаса
Він на початку Тріани, біля яру Гінігуада, за пʼять хвилин від Вегети, якщо перейти русло. Це шарнір між двома історичними кварталами.
Екскурсія інтерʼєром триває близько сорока пʼяти хвилин і дуже того варта, бо оздоблення Нестора з вулиці не видно. Перевір розклад і програму.
Звідси починається вулиця Майор у Тріані, а за кілька хвилин — Будинок-музей Гальдоса і церква Сан-Франсіско.
Часті запитання
Хто такий Нестор, автор фресок?
Нестор Мартін-Фернандес де ла Торре був, як на мене, найважливішим канарським митцем XX століття. Символіст, мандрівник, із власним всесвітом кольору, він уперто прагнув вигадати сучасний образ островів: це його ідея — Пуебло-Канаріо, той ансамбль традиційної архітектури, який ти сьогодні відвідуєш у парку Дорамас. Він помер молодим, у 1938 році, і залишив тут, на стелі свого міста, одну з найсвітліших своїх робіт. Коли зайдеш, подумай, що він прикрашав власний дім.
Чому одна зала називається «Сен-Санс»?
Із чистої любові до цієї землі. Камій Сен-Санс, великий французький композитор, закохався в Гран-Канарію і провів тут кілька зим на межі двох століть, часом інкогніто, ховаючись під іменем «Саннуа», щоб його не впізнали. Він шукав клімату, спокою і того світла, що звучало для нього як музика. Місто віддячило йому, давши його імʼя цій залі. Видатний француз, що обрав мій острів, щоб бути щасливим.
