Палац лососевого кольору, скромний поруч зі своїми сусідами на бульварі Прадо, зберігає одну з найдивовижніших приватних колекцій мистецтва, які будь-коли зібрала одна родина. Музей Тіссена-Борнеміси — частина, що завершує мадридський Трикутник мистецтва, і його принада саме в цьому: там, де Прадо розповідає про давні століття, а музей королеви Софії — про іспанське XX століття, Тіссен заповнює всі прогалини, від італійських примітивістів до американського поп-арту, в одному хронологічному маршруті згори вниз.
Два барони, вісімсот картин і одна баронеса
Колекцію зібрали два покоління: барон Генріх Тіссен-Борнеміса та його син Ганс Генріх, німецькі сталеві магнати з ненаситним оком на живопис. Вони почали з купівлі старих майстрів у міжвоєнній Європі, а закінчили тим, що створили майже енциклопедичний маршрут історією західного мистецтва.
Коли барон Ганс Генріх шукав остаточний дім для своїх майже вісімсот картин, за них змагалися кілька країн: Велика Британія, Швейцарія, Німеччина. Перемогла Іспанія, і значною мірою — кажуть — завдяки наполегливості його пʼятої дружини, Кармен «Тіти» Сервери, пані з Барселони, яка 1961 року була «Міс Іспанія» й закохалася в Мадрид. Держава придбала колекцію 1993 року, і музей відкрився в палаці Вільяермоса.
Цей шляхетний палацик початку XIX століття прожив тисячу життів: аристократична резиденція, осідок банку й нарешті музей. Щоб перетворити його, всередині його перебудував Рафаель Монео, перший іспанський архітектор, який отримав Прітцкерівську премію: він випатрав старий палац і переробив нутрощі під живопис. Оболонка давня, серце — сучасне.
Що подивитися в музеї Тіссена
Огляд іде згори вниз: починаєш із другого поверху з італійськими й фламандськими примітивістами і спускаєшся століття за століттям аж до мистецтва XX століття на першому поверсі. Це найзрозуміліший спосіб збагнути історію західного живопису, який є в Мадриді, і тому багато викладачів приводять сюди студентів раніше, ніж до Прадо.
Серед обовʼязкових творів — «Портрет Джованни Торнабуоні» Гірландайо, один із найкрасивіших жіночих профілів Ренесансу; «Христос серед книжників» Дюрера; «Благовіщення» Ель Греко; «Портрет Генріха VIII» Гольбейна; імпресіоністи й постімпресіоністи — Моне, Дега, Ван Гог і Гоген; і чудово представлені німецький експресіонізм, російський авангард і поп-арт із Гоппером, Ліхтенштейном і Ротко.
Зверни увагу на колір стін у багатьох залах: дуже особливий землисто-лососевий. Це не музейний декор, а точний тон, який барон мав на своїй віллі в Лугано, у Швейцарії. Коли картини переїхали до Мадрида, колір стін переїхав разом із ними. На що б ти тут не дивився, бачиш це на тлі, яке обрав власник.
Крім того, музей має дуже якісну програму тимчасових виставок, внутрішній сад із кавʼярнею та крамницю, одну з найкращих на Бульварі мистецтв.
Не пропустіть
«Портрет Джованни Торнабуоні» Гірландайо
Найвідоміший жіночий профіль музею й одна з вершин флорентійського Ренесансу.
Зала імпресіоністів
Моне, Дега, Ван Гог і Гоген у маршруті, якого Прадо запропонувати не може.
Поп-арт і Гоппер
Перший поверх доходить до американського XX століття — річ незвичайна для іспанського музею.
Лососеві стіни
Точний колір вілли барона в Лугано, перенесений до Мадрида разом із картинами.
Як відвідати і з чим поєднати
Квиток до постійної колекції коштує близько 14 €, вхід безкоштовний щопонеділка з 12:00 до 16:00, а для молоді, студентів і літніх людей діють звичні знижки. Розрахуй дві години на постійну колекцію; якщо додаси тимчасову виставку — три. Це найзручніший із великих музеїв Мадрида: його можна оглянути повністю й не виснажитися, чого не скажеш про Прадо.
Він стоїть просто навпроти фонтану Нептуна, посередині Бульвару мистецтв: за двісті метрів — музей Прадо, а за кілометр — музей королеви Софії. Піднімаючись бульваром, за пʼять хвилин дійдеш до площі Сібелес і палацу Сібелес з його оглядовим майданчиком.
Є комбінований абонемент на три музеї Бульвару мистецтв, який досить вигідний, якщо збираєшся відвідати всі, і його можна використати в різні дні. А якщо тебе цікавить контекст осі — чому Карл III наповнив цей проспект фонтанами й наукою, чому ЮНЕСКО оголосила його «Пейзажем світла», — маршрут Viavoy «Прогулянка мистецтва та El Retiro» розповідає про це голосом місцевої гідині, поки ти йдеш.
Часті запитання
А хто ж така ця Тіта Сервера?
Персонаж як із кіно. Кармен Сервера, «Тіта», у 1961 році стала «Міс Іспанія» й походила зі світу кіно та вищого товариства; до барона вона була одружена ні з ким іншим, як із Лексом Баркером, актором, що зіграв Тарзана й Олда Шеттерхенда в Голлівуді. Від «Міс Іспанія» до баронеси й господині однієї з найбільших колекцій світу: мало які біографії роблять стільки поворотів.
А цей лососевий палац — чим він був раніше?
Це палац Вільяермоса, шляхетний особняк початку XIX століття, що прожив тисячу життів: аристократична резиденція, штаб-квартира банку… Щоб перетворити його на музей, інтерʼєри перебудував Рафаель Монео — єдиний іспанський архітектор, який отримав Прітцкерівську премію, «Нобелівку» архітектури. Він випатрав старий палац і переробив його нутрощі для живопису. Оболонка давня, серце — сучасне.
