Це найбільший за площею королівський палац Західної Європи: понад три тисячі приміщень за білим фасадом, таким довгим, що його не охопити одним поглядом. На цьому пагорбі спершу стояла мусульманська фортеця, а потім Алькасар Габсбургів, де жили Карл V і Філіп II. На Святвечір 1734 року той Алькасар горів кілька днів, і Філіп V вирішив його не відбудовувати: натомість звів палац із каменю й мармуру, який уже не міг би згоріти. Ось чому тут стільки каменю і так мало дерева.
Пожежа, що змінила все
Під час пожежі 1734 року загинули картини, гобелени й коштовності, але того Святвечора сталися й маленькі дива: щоб урятувати деякі твори, їх поспіхом знімали зі стін і, кажуть, навіть викидали з вікон на вулицю. Так урятувалися «Меніни» Веласкеса. Найвідоміша картина іспанського живопису тієї ночі ледь не згоріла й уціліла лише дивом. Тому сьогодні ти можеш милуватися нею в музеї Прадо.
Перший проєкт нового палацу був божевільно амбітним. Його накреслив італієць Філіппо Ювара, який мріяв про колосальну будівлю з нескінченними подвірʼями й галереями, таку величезну, що вона не вміщалася на цьому пагорбі. Він помер невдовзі після початку робіт, і його учень Джованні Баттіста Саккетті мусив урізати план до чогось розсудливішого: те, що ти бачиш, — скорочена версія. Будівництво тривало з 1738 до 1755 року, і Карл III став першим королем, який у ньому жив.
Сьогодні король тут не живе: королівська родина мешкає в значно скромнішому місці на околиці. Палац використовують лише для великих державних церемоній, прийомів і урочистих аудієнцій. Те, що перед тобою, — певною мірою парадний палац, розкішний і майже порожній, який оживає лише кілька днів на рік.
Що подивитися всередині
Маршрут огляду проходить через добрих два десятки зал. Головна послідовність починається з Парадних сходів, продовжується Залою алебардників і Залою колон і досягає вершини в Тронній залі зі стелею, розписаною фресками Джованні Баттісти Тьєполо, — однією з останніх великих фресок європейського живопису. Це момент, коли всі зупиняються.
Далі йдуть приватні покої Карла III, Порцелянова зала — ціла кімната, обличкована виробами Королівської мануфактури Буен-Ретіро, — Парадна їдальня з пʼятнадцятиметровим столом і Королівська капела. А в окремих залах виставлено дві унікальні колекції: Королівську збройову палату, одну з найкращих у світі колекцій парадних обладунків, і ансамбль розписаних інструментів Страдіварі — єдиний збережений квартет такого роду.
Якщо в тебе мало часу чи грошей, є альтернатива: великий плац Армерія та простір перед собором Альмудена відкриті для вільного доступу, так само як і сади Сабатіні біля північного фасаду та площа Орієнте біля східного. Фасадом, який більшість людей і запамʼятовує, можна милуватися безкоштовно.
Загальний квиток коштує близько 14 €, для громадян ЄС є безкоштовні години наприкінці дня — із чималими чергами, — а влітку години відвідування подовжують. Розрахуй добрі півтори години на повний маршрут.
Не пропустіть
Тронна зала
Зі стелею, розписаною фресками Тьєполо: момент, коли всі піднімають голову.
Королівська збройова палата
Одна з найкращих у світі колекцій парадних обладунків, із речами Карла V і Філіпа II.
Розписані Страдіварі
Єдиний у світі збережений квартет розписаних інструментів Страдіварі.
Порцелянова зала
Ціла кімната, обличкована виробами Королівської мануфактури Буен-Ретіро.
Як це вписується у твої відвідини Мадрида
Палац стоїть на західному краю старого міста й слугує шарніром усього монументального Мадрида. Навпроти — собор Альмудена; на схід — площа Орієнте і Королівський театр; на північ — сади Сабатіні; а якщо спуститися вулицею Куеста-де-ла-Вега — фрагмент арабського муру IX століття, найдавніше, що досі стоїть у місті.
Звідси за пʼятнадцять хвилин пішки на схід дійдеш до Пласа-Майор і Пуерта-дель-Соль вуличками Мадрида Габсбургів, повз площу Вілья й ринок Сан-Мігель. Це одна з найнасиченіших історією міських прогулянок Європи.
У дні Зміни варти — зазвичай у середу й суботу зранку, якщо немає офіційних заходів чи негоди, — на площі Армерія відбувається церемонія, а в першу середу місяця — Урочиста зміна варти з кавалерією й оркестрами. Перед візитом перевір офіційний календар. Маршрут Viavoy «Історичний Мадрид: епоха Габсбургів» включає огляд палацу зсередини, а розповідає місцева гідиня.
Часті запитання
Чи багато було втрачено під час тієї пожежі 1734 року?
Дуже багато, але тієї святвечірньої ночі сталися й маленькі дива. Щоб врятувати деякі твори, їх поспіхом знімали зі стін і, як розповідають, навіть викидали з вікон на вулицю, аби вихопити з полумʼя. Саме так уціліли не що інше, як «Меніни» Веласкеса. Подумай лишень: найвідоміша картина іспанського живопису ледь не згоріла тієї ночі. Її врятували в останню мить, і тому сьогодні ти можеш милуватися нею в Прадо.
Він мав бути ще більшим, ніж є?
Так, перший проєкт був іще більшим божевіллям. Його накреслив італієць Філіппо Ювара, що мріяв про колосальний палац із нескінченними дворами й галереями, такий величезний, що він не вміщався на цьому пагорбі. Він помер невдовзі після початку робіт, і його учневі Сакетті довелося урізати план до чогось розважливішого — того, що ти бачиш. Уяви, якою була початкова ідея, якщо це вже зменшена версія.
