Їжа в Сантьяго: восьминіг, морепродукти й мигдалевий пиріг
Чому восьминіг називається а фейра, а не по-галісійськи, де купити справжню тарту де Сантьяго і яких вулиць краще уникати. І ринок, який є найкращою зупинкою міста.
Галісія має одну з найкращих комор Європи, а Сантьяго — її адміністративна столиця, а не порт, і це створює цікаву ситуацію: сюди надходить найкращий продукт країни, але саме місто його не виробляє. Практичний наслідок — тут їдять дуже добре, а різниця між хорошим і поганим закладом майже завжди в сировині, а не в кухні.
Ринок Абастос — друге за відвідуваністю місце міста після собору, і він досі лишається справжнім ринком. Кілька закладів приготують тобі те, що ти купиш у сусідній ятці.
Пульпо а фейра, і чому він так називається
Це не восьминіг по-галісійськи.
Правильна назва — пульпо а фейра, ярмарковий восьминіг, і вона точно описує його походження: його готували на ярмарках худоби у внутрішній Галісії, куди сушений восьминіг привозили з узбережжя, бо до появи промислового холоду це був єдиний спосіб його перевезти. «Восьминогом по-галісійськи» його називають за межами Галісії.
Техніка має суворі правила. Його варять у мідному казані, «лякають» — тричі занурюють у окріп і виймають перед остаточним варінням, щоб шкірка не відходила, — ріжуть ножицями на деревʼяній тарілці й заправляють олією, крупною сіллю та паприкою, солодкою чи гострою.
Деревʼяна тарілка — не фольклор: вона вбирає зайву воду й тримає температуру восьминога. А того, хто його готує, називають пульпейро чи пульпейра — ремесло з власною назвою, що передається в родинах округу Меліде та околиць.
Його подають із кашелос — вареною картоплею — і їдять паличкою, а не виделкою. І з місцевим вином у кунці — білій керамічній чашці без ручки, традиційному галісійському посуді.
1
Довкола ринку Абастос
📍 Вулиця Амеас, біля площі Сервантеса
Ринок займає вісім камʼяних павільйонів, збудованих у сорокових роках на місці, де торгують ще із Середньовіччя. Це друге за відвідуваністю місце міста, і він досі лишається справжнім ринком, де селянки продають власну продукцію. Зачиняється в середині дня й не працює в неділю.
Тапас-маршрут, якого більшість відвідувачів не відкриває, бо лишається на вулицях центру. Бари з характером, місцева публіка й ціни, які ще не такі, як у старому місті. За десять хвилин від Обрадойро, угору до Порта-до-Каміньо.
Морепродукти — головний аргумент, і сюди надходять найкращі з рій: морські гребінці — мушля паломника, яку подають запеченою з цибулею й паніровкою, — морські черенки, серцевидки, замбуріньяс, персебес у сезон і краб-павук. Ціни дуже коливаються залежно від пори року, тож варто спитати, перш ніж замовляти.
Галісійська емпанада — інша класика, і з маленькими пиріжками в неї мало спільного: це тонке велике тісто, яке печуть цілим і ріжуть на порції, з начинкою із сорси, тунця, тріски з родзинками чи серцевидок. У доброї емпанади соковита начинка й тісто, що не розсипається.
Перці падрон вирощують за двадцять хвилин звідси, і вони поводяться за прислівʼям: одні гострі, інші ні, і дізнатися неможливо, доки не надкусиш. Добрий сезон — із червня до вересня; поза ним вони тепличні й значно гостріші.
І мʼясо, яке в Галісії таке ж важливе, як море: галісійська телятина із захищеним найменуванням, лакон із грелос узимку й галісійський косідо — страва, яку на карнавальних тижнях їсть усе місто.
Тарта де Сантьяго, і де її купити
Традиційний рецепт — лише мелений мигдаль, цукор, яйця й лимонна цедра: жодного борошна, масла чи розпушувача. Саме ця простота робить пиріг легким для підробки, і в крамницях туристичного маршруту повно версій із борошном і зменшеною кількістю мигдалю.
Хрест Сантьяго з цукрової пудри зверху — не середньовічний: це комерційна умовність, що закріпилася в середині XX століття і сьогодні ідентифікує продукт. Сам пиріг набагато старший і задокументований від Середньовіччя.
Найкраща можлива покупка — там, куди майже ніхто не заходить: торно монастиря Сан-Пайо-де-Антеалтарес на площі Кінтана. Крізь деревʼяне обертове віконце черниці-бенедиктинки, що живуть у затворі, продають солодощі, які печуть самі, і ніхто нікого не бачить в обличчя.
Практичне правило: якщо пиріг високий, пухкий і мʼякий, у ньому є борошно. Добрий — низький, щільний, трохи піщаний, і над усім панує смак підсмаженого мигдалю. І коштує він стільки, скільки коштує мигдаль, тож не довіряй надто вигідним цінам.
Пошукай у стіні, на рівні вулиці, маленьке деревʼяне обертове віконце. Говориш крізь нього, залишаєш монети, тацю повертають, і вона приносить свіжий мигдалевий пиріг. Угода завдовжки в століття, голос до голосу, без жодного обличчя. Години роботи змінюються.
Дві вулиці з найбільшою кількістю ресторанів у місті, біля Обрадойро, і водночас там, де найсильніше відчувається туристичний тиск. У кількох місцях їдять добре, але варто подивитися меню й не довіряти заламінованим меню з фото та тим, хто намагається заманити клієнтів біля дверей.
Чому він називається пульпо а фейра, а не восьминіг по-галісійськи?
Бо його готували на ярмарках худоби у внутрішній Галісії, куди восьминіг привозили з узбережжя сушеним — до появи промислового холоду це був єдиний спосіб його перевезти. «А фейра» означає «ярмарковий». «Восьминогом по-галісійськи» його називають за межами Галісії; тут так ніхто не каже.
Як розпізнати добру тарту де Сантьяго?
Традиційна містить лише мелений мигдаль, цукор, яйця й лимонну цедру, без борошна й розпушувача. Тому вона низька, щільна й трохи піщана, з переважним смаком підсмаженого мигдалю. Якщо вона висока, пухка й мʼяка, у ній є борошно. Хрест із цукрової пудри — комерційна умовність XX століття, а не давня риса.
Де купити найкращий пиріг?
У пекарнях старого міста і, передусім, у торно монастиря Сан-Пайо-де-Антеалтарес на площі Кінтана: це деревʼяне обертове віконце, крізь яке черниці-бенедиктинки, що живуть у затворі, продають солодощі власного виготовлення. Години роботи змінюються, тож доведеться спробувати щастя.
Чи вартий уваги ринок Абастос?
Дуже. Це друге за відвідуваністю місце Сантьяго після собору, і попри це він лишається справжнім ринком, де селянки продають власну продукцію. Кілька закладів приготують те, що ти купиш у сусідній ятці. Зачиняється в середині дня й не працює в неділю.
Чи дорого їсти в Сантьяго?
Дуже залежить від району й продукту. Ціни на морепродукти сильно коливаються залежно від сезону, і варто спитати, перш ніж замовляти, особливо персебес і краба-павука. Решта кухні — восьминіг, емпанада, косідо, мʼясо — за помірними цінами. Вулиця Сан-Педро й околиці ринку — найдешевші райони.
Яких районів краще уникати?
Жодного конкретного, але певного типу закладів — так: тих, що виставляють заламіновані меню з фотографіями, і тих, що намагаються заманити клієнтів біля дверей; їх багато на вулицях довкола Обрадойро. На тих самих вулицях є й чудові ресторани, тож правило — подивитися меню, перш ніж сідати.
Практична інформація
СтраваПульпо а фейра, нарізаний ножицями на деревʼяній тарілці, з паприкою. Їдять паличкою.
МорепродуктиМорські гребінці, черенки, серцевидки, персебес і краб-павук. Спитай ціну, перш ніж замовляти.
РинокРинок Абастос на вулиці Амеас. Зачиняється в середині дня й не працює в неділю.
СолодкеТарта де Сантьяго лише з мигдалю. Найкраща — у торно Сан-Пайо-де-Антеалтарес.
Що питиАльбаріньо з Ріас-Байшас або рібейро. Місцеве вино подають у кунці.
ДеВулиця Сан-Педро й околиці ринку — для місцевого; До-Франко й Руа-Нова — з розбором.
На карті
🎧 З Viavoy
Гуляйте містом Santiago de Compostela і слухайте у власному темпі
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Santiago de Compostela офлайн, коли захочете.
від 2,99 €· разова оплата
City Pass · 9,99 €3 днів, усі тури: Santiago de Compostela