Це наймолодша будівля на площі Пілар і єдина з чотирьох великих, яка не є історичною: її звели в шістдесяті роки XX століття, коли місто вирішило зібрати своє муніципальне врядування у власній будівлі, помітній на головній площі. Цікаво те, як цю задачу розвʼязали: навмисно історицистською мовою, щоб будівля не вибивалася з того, що стояло поруч.
Нова будівля, що виглядає старою
Проєкт середини XX століття мав очевидну проблему: будувати в одному просторі з базилікою Пілар, собором Ла-Сео й біржею Лонха так, щоб результат не різав око. Обрали мімікрію: аркади, цегла, камінь і галерея маленьких арок у завершенні фасаду.
Цей останній елемент, галерея маленьких арок під карнизом, — найвиразніша цитата: це характерний прийом арагонської цивільної архітектури, той самий, що видно на сусідній біржі Лонха й на ренесансних палацах по всьому регіону. Нова будівля вбралася в костюм старої.
З архітектурного погляду це рішення сьогодні дискусійне — дехто вважає, що будівля свого часу мала б і виглядати як будівля свого часу, — але для міста воно спрацювало: площа читається як однорідний ансамбль, і більшість відвідувачів не розрізняє, що тут з XVI століття, а що з шістдесятих.
Бронзові велетні й покровитель
Обабіч головного входу стоять дві великі бронзові скульптури, що зображують Ангела-Охоронця міста і святого Валеро. Їх створив Пабло Серрано, арагонський скульптор і одна з важливих постатей іспанської скульптури XX століття.
Святий Валеро — покровитель Сарагоси, і його день — 29 січня. Цього дня місто святкує місцеве свято з росконом (кільцевим пирогом) — росконом святого Валеро — і з холодом, який породив місцеву приказку: «Сан-Валеро росконеро і вентолеро», тобто «святий Валеро з росконом і з вітром», через сьєрсо, холодний вітер, що зазвичай дме в ці дні.
Інтерʼєр, із залою пленарних засідань і приймальними залами, для звичайних відвідин закритий, хоча часом його відчиняють у дні відчинених дверей. А от вестибюль і, передусім, зовнішній вигляд доступні завжди.
Не пропустіть
Вона з шістдесятих років
Єдина з чотирьох великих будівель площі, яка не є історичною, хоча майже ніхто цього не розрізняє.
Перевдягнулася навмисно
Аркади, цегла й галерея маленьких арок під карнизом: словник арагонської цивільної архітектури.
Бронзи Пабло Серрано
Ангел-Охоронець і святий Валеро обабіч входу — робота одного з великих іспанських скульпторів XX століття.
«Сан-Валеро росконеро і вентолеро»
Покровителя святкують 29 січня з росконом і під подуви сьєрсо. Приказка суто метеорологічна.
Як це вписується у твою поїздку до Сарагоси
Ратуша займає одну зі сторін площі Пілар, між біржею Лонха і базилікою, тож повз неї неминуче проходиш кілька разів на день.
Як окрема зупинка вона забирає пʼять хвилин: це фасад і дві скульптури. Її цікавість — в ансамблі й у вправі спробувати розрізнити, дивлячись на чотири будівлі площі, яка з них з XVI століття, а яка з XX. Це не так очевидно, як здається.
Поруч біржа Лонха має безкоштовний вхід і набагато цікавіший інтерʼєр, і дуже багато людей проходить повз обидві, не зайшовши до жодної. Якщо треба вибирати одну, то без сумніву Лонху.
Часті запитання
Ким був святий Валеро?
Єпископ Сарагоси на початку IV століття, за часів переслідувань Діоклетіана. Його заарештували разом із його дияконом Вікентієм, і оскільки Валеро був старий і йому важко було говорити, саме Вікентій відповідав за нього перед суддею. Єпископа засудили до вигнання; бідолашного Вікентія безжально закатували, і зрештою він став знаменитим святим. Мощі Валеро зберігаються тут, поруч, у Ла-Сео. Непогано для людини, яка сьогодні стереже двері мерії.
