Чотири вежі на кутах і одинадцять куполів, вкритих глазурованою черепицею синього, білого, зеленого й жовтого кольорів, розкинулися над Ебро, мов неможлива декорація. Це один із найбільших барокових храмів Іспанії й головна маріанська святиня країни, а його інтерʼєр зберігає факт, який дивує майже всіх: два його куполи розписав Гойя.
Будівля, яку зводили три століття
Нинішній храм почали будувати 1681 року, а вежі завершили лише у XX столітті, і тому ансамбль читається як нашарування. План — три нави з одинадцятьма куполами й центральною вежею над середохрестям, на величезному прямокутнику, що займає цілу сторону площі.
Ключова частина інтерʼєру — Свята капела, мармурово-бронзовий храмик, який Вентура Родрігес спроєктував у XVIII столітті, щоб помістити в ньому колону. Це архітектура всередині архітектури: невелика й завершена будівля, зведена посеред нави, зі своїм власним куполом і власним декором.
Куполи розписані фресками кількох авторів, і два з них належать Гойї: «Regina Martyrum» і раніший, купол корето (малого хору). Він розписав їх ще молодим арагонцем, і це замовлення стало однією з перших важливих робіт у його карʼєрі. Щоб їх побачити, треба дивитися вгору й шукати, бо помітних вказівників до них немає.
Бомби й мантія
Усередині храму, на пілоні поруч зі Святою капелою, висять дві авіабомби часів Громадянської війни. Вони впали на базиліку 1936 року й так і не вибухнули. Місто їх зберегло й виставило, і сьогодні вони там, іржаві й із табличкою, — один із найдивніших жестів, які можна побачити в іспанській церкві.
Колону, той самий стовп, що дав храму назву, вкриває вишита мантія, яку змінюють щодня. Є виняток, про який знає дуже мало людей і який варто записати: 2, 12 і 20 числа кожного місяця колону показують без мантії, і видно її футляр із карбованого срібла.
За Святою капелою є ще невеликий отвір у мармурі, крізь який вірні цілують основу колони, і черга до нього просувається швидко. Цей обряд повторюється щодня вже багато століть, і він помітно стер камінь.
Не пропустіть
Два куполи розписав Гойя
«Regina Martyrum» і купол корето. Це було одне з перших важливих замовлень у його карʼєрі, і вказівників до них немає.
Дві бомби, що не вибухнули
Вони впали на храм 1936 року. Місто їх зберегло, і сьогодні вони висять усередині, іржаві й із табличкою.
2, 12 і 20 числа
Лише в ці дні колону показують без вишитої мантії, що вкриває її решту року.
Свята капела Вентури Родрігеса
Завершений мармурово-бронзовий храмик, зведений усередині нави: архітектура всередині архітектури.
Як це вписується у твою поїздку до Сарагоси
Базиліка панує над площею Пілар, однією з найбільших у Європі, поруч із біржею Лонха, ратушею і, на протилежному кінці, собором Ла-Сео. Увесь ансамбль оглядаєш, не сходячи з площі.
Вхід до храму вільний. Окремо платиш за музей і, передусім, за підйом ліфтом на одну з веж, звідки відкривається найкращий вид згори на площу, на Ебро й на Камʼяний міст.
Розраховуй на сорок хвилин усередині й ще пʼятнадцять із вежею. А якщо поїздка збігається зі святами Пілар у жовтні, площа стає зовсім іншою: Підношення квітів 12 числа здіймає перед базилікою квіткову мантію заввишки в кілька ярусів.
Часті запитання
Чи правда те, що розповідають про бомби, які не вибухнули?
Цілковита правда, і ти досі можеш побачити, як вони висять усередині. Це сталося 3 серпня 1936 року, у розпал Громадянської війни: літак скинув кілька бомб на базиліку, повну людей, і жодна не вибухнула. Для багатьох вірян це було диво Богоматері, і так про це й розповідають. Інші кажуть, що робітники, які їх виготовляли, противники війни, саботували їх, начинивши піском. Напевно цього так і не дізналися. Хай там як, обидві досі там, німі, як переляк, що так і не стався.
Чи можна побачити колону без мантії?
Так, але лише три дні на місяць: 2, 12 і 20 числа. Решту часу образ одягнений у мантію, яку міняють майже щодня, а мантій сотні — вишитих і подарованих упродовж століть. Але в ці три дні колону залишають відкритою, і видно карбований срібний футляр колони. І є деталь, яка мене зворушує: позаду Святої каплиці є овальний отвір у стовпі, який люди цілують уже століттями, і від стількох вуст камінь стерся й відполірувався. Мільйони поцілунків роблять таке.
Це правда, що Гойя тут розсердився під час роботи?
Ще й як. Коли він уже був художником з іменем, йому замовили великий купол Регіна Мартірум («Цариці мучеників»), і тут спалахнула іскра. Капітулу його ескізи здалися недостатньо пристойними, а на додачу наглядати за ним поставили його власного шурина, художника Франсіско Байєу. Гойя, гордий як ніхто, відчув, що з ним поводяться як з учнем, і мало не кинув роботу на пів дорозі. Він закінчив її неохоче й поїхав із Сарагоси ображеним. Геній і характер змалку.
