Залізо, скло й кольорова кераміка: один із найбільших ринків Європи, понад двісті пʼятдесят прилавків під лісом металевих колон і заскленими куполами. Центральний ринок відкрили 1928 року, і він стоїть просто навпроти Лонхи, віч-на-віч. Якщо Лонха вшановувала шовк і гроші, то цей ринок вшановує уерту (пояс городів) і море. І він досі працює саме для того, для чого його збудували: тут Валенсія робить покупки щодня.
Модернізм, вивчений у Барселоні
Конкурс 1910 року виграли два каталонські архітектори, Алешандре Солер-і-Марк і Франсеск Гуардія-і-Віал, виховані в барселонській школі модернізму й учні Доменека-і-Монтанера. Будівництво тривало вісімнадцять років, і ринок відкрився 1928 року.
Конструкція — з клепаного заліза й скла, пряма донька промислової революції і тієї самої будівельної родини, що й великі європейські вокзали. Звідси й те відчуття, коли заходиш, що ти радше на критому пероні, ніж на ринку.
Кераміка — з Манісеса, сусіднього містечка, що від Середньовіччя виробляє плитку й глазурований посуд із металевим полиском. Нею вкриті завершення, куполи й зовнішні фризи, і саме вона надає будівлі того блиску, що змінюється із сонцем.
Папуга, рибний ряд і прилавки
На вершині головного купола, як флюгер, сидить металева папуга. Народне пояснення — валенсійський жарт: ринок — це місце, де говорять, розпитують і розповідають усе, тож його вінчає найбалакучіший птах. Вона на висоті тридцяти метрів, і майже ніхто її не шукає.
Купол рибного ряду — друга річ, заради якої варто зупинитися: менший, восьмигранний і з власним вітражем, він накриває рибну частину й дає світло, не схоже на решту зали. У Валенсії риба має окремий купол.
Ринок займає понад вісім тисяч квадратних метрів і має понад двісті пʼятдесят прилавків, що ставить його серед найбільших у Європі. Фруктово-овочевий розділ продає продукти з уерти, що оточує місто, і в сезон тут є речі — чуфа (земляний мигдаль), печений гарбуз, артишоки з Бенікарло, справжні апельсини, — яких такими не знайдеш ніде більше.
Не пропустіть
Папуга на куполі
Флюгер у формі папуги, що вінчає будівлю. Валенсійський жарт: ринок — це місце, де говорять.
Купол рибного ряду
Восьмигранний, із власним вітражем і світлом, не схожим на решту. Риба має своє небо.
Кераміка з Манісеса
Плитка й посуд із металевим полиском із містечка, що виробляє їх від Середньовіччя.
Понад двісті пʼятдесят прилавків
Понад вісім тисяч квадратних метрів: один із найбільших ринків Європи, і досі в повному вжитку.
Як це вписується у твою поїздку до Валенсії
Він стоїть на Пласа-дель-Меркадо, навпроти Лонхи і поруч із церквою Сантос-Хуанес. Цей трикутник — історичне серце валенсійської торгівлі, і його можна побачити цілком за один ранок.
Він працює лише зранку, з понеділка по суботу, а в неділю зачинений. Ця деталь збиває з пантелику багатьох: якщо твій єдиний вільний день у Валенсії — неділя, ринок не варіант. Приходь між девʼятою і другою.
Поїсти можна за барними стійками всередині самого ринку і в дегустаційній зоні, а збоку є ще гастрономічний простір. Це набагато краще й значно дешевше, ніж майже все, що подають на терасах площі навпроти. А якщо хочеш щось забрати з собою, розділ консервів, спецій і туррону (мигдальної нуги) вирішить питання будь-якого подарунка.
Часті запитання
Хто його спроєктував?
Його підписали двоє каталонських архітекторів, Алешандре Солер і Франсеск Гуардія, виховані в барселонській школі модерну, школі Доменека-і-Монтанера. Вони виграли конкурс 1910 року, а будували його роками. Тому цей ринок дихає тим самим повітрям, що й барселонський модерн: залізо, скло й кольорова кераміка — не окрема валенсійська примха, а рідні брати того, що тоді робили в Каталонії. Будівля, каталонська за народженням і цілковито валенсійська серцем.
Звідки стільки кольорової кераміки?
З Манісеса, містечка впритул до Валенсії, яке століттями виготовляє кахлі й поливʼяний посуд; разом із Патерною це одна з колисок іспанської кераміки, славетна ще в Середньовіччі своїм золотавим полиском. Коли бачиш, як ці куполи й завершення виблискують на сонці, ти бачиш ремесло цілого гончарського містечка, поставлене на службу ринкові. Тут кераміка — не завезена ззовні прикраса: це промисел цієї землі, випалений за кілька кілометрів від того місця, де ти стоїш.
