Велетень завдовжки сімдесят метрів, що лежить горілиць у руслі річки, привʼязаний до землі мотузками, і сотні дітей, які видираються по його складках. Парк Гуллівер — не скульптура, щоб на неї дивитися: кожна зморшка одягу, кожне пасмо волосся й кожна стрічка, що його тримає, насправді — пандус, гірка чи драбина. Його відкрили 1990 року, і збудували його митці зі світу Фальяс тими самими техніками, якими зводять монументи, що згоряють щобереня.
Ліліпути тут — самі відвідувачі
Фігура зображує мить, коли Гуллівер прокидається в Ліліпутії, привʼязаний до землі тисячами крихітних людей. Ідея парку саме така: щоб діти посіли місце ліліпутів і відчули себе мініатюрними велетнями на тілі, яке багаторазово збільшує їхній масштаб.
Такий підхід нечастий для дитячих майданчиків, які зазвичай зменшують світ до розміру дитини. Тут роблять навпаки: світ збільшують, доки дитина не стає крихітною, і гра полягає в тому, щоб його підкорити.
Його спроєктував архітектор Рафаель Рівера разом із майстром фальяс Маноло Мартіном та ілюстратором Сенто Льобелем, і збудували його техніками майстерні фальяс: каркас, обʼєм і оздоблення з формованих матеріалів. Тобто його зробили так само, як святковий монумент, але щоб він стояв довго.
Книжка, яка не була для дітей
Джонатан Свіфт видав «Мандри Гуллівера» 1726 року, і це була повна протилежність дитячій казці: люта сатира на політиків, партії, безглузді війни й наукові претензії його доби. Ліліпути ворогують через те, з якого кінця треба починати їсти яйце, і це пародія на релігійні війни.
Книжка стала дитячою класикою через скорочення: залишили першу подорож, прибрали сатиру й зберегли образ привʼязаного велетня. Це один із найпомітніших випадків, коли дорослий текст поглинула дитяча література.
Парк, сам того не прагнучи, повертає частину цієї первісної ідеї: відносний масштаб як спосіб дивитися на владу. Чотирирічна дитина, що лізе по бороді велетня, робить, сама того не знаючи, саме те, що робила книжка.
Не пропустіть
Сімдесят метрів гірки
Кожна складка, кожне пасмо й кожна мотузка — це пандус, драбина чи гірка. Нічого декоративного.
Збудований майстрами фальяс
Ті самі техніки, якими зводять монументи, що згоряють у березні, але щоб стояв довго.
Книжка була політичною сатирою
Свіфт написав її 1726 року проти політиків і безглуздих воєн. Дитячою вона стала потім.
Безкоштовно й без бронювання
З обмеженням кількості відвідувачів у години пік і перервою опівдні влітку, бо поверхня пече.
Як це вписується у твою поїздку до Валенсії
Він стоїть на ділянці саду Турії, найближчій до Міста мистецтв, за десять хвилин пішки від Палау-де-ла-Музіка і за пʼятнадцять від Палау-де-лес-Артс.
Вхід безкоштовний і бронювати не треба, хоча парк розрахований на дітей, а в години пік кількість відвідувачів обмежують. Дорослі можуть заходити як супровід; спускатися з гірок без дитини дозволяють у міру, і зазвичай це закінчується печінням у ліктях.
Розклад обмежений і змінюється залежно від пори року: улітку опівдні парк зачиняють через спеку, бо поверхня розжарюється. З дітьми найкращий план — рано-вранці, а потім іти руслом до Осеанографіка, що за двадцять хвилин і де все під дахом, коли пече сонце.
Часті запитання
Хто зумів збудувати такого велетня?
Ось що тут гарне: його зробила не велика компанія, що будує парки, а свої люди. Його вигадали архітектор і митці, що вийшли зі світу Фальяс, і звели тими самими техніками, якими виготовляють ніноти, фігури, що горять щоберезня: каркас, форми й ця міцна шкіра, що витримує тисячі дітей, які без упину по ній лазять. Тому Гуллівер такий валенсійський: по суті, це фалья, яка одного року вирішила не згоріти й лишитися жити з нами.
Книжка про Гуллівера була для дітей?
Аж ніяк, і це дивує багатьох. Джонатан Свіфт видав її 1726 року, і вона була повною протилежністю дитячої казки: люта сатира на політиків, королів і безглузді війни своєї доби. Ліліпути, наприклад, убивали одне одного, сперечаючись, із якого кінця слід розбивати варене яйце. З часом вона залишилася пригодницькою історією, але народилася вельми злою. Поглянь на нього, як він лежить, і подумай, скільки єхидства ховається всередині.
