Сімдесят пʼять метрів заввишки у формі шолома воїна — або панцира морської тварини, що вирішила лишитися на суходолі. Палау-де-лес-Артс Рейна-Софія — це опера Валенсії; її відкрили 2005 року, і це найвища будівля Міста мистецтв і наук. Її спроєктував валенсієць Сантьяго Калатрава, і над нею ширяє металева пластина завдовжки понад двісті метрів, що спирається лише на кінці.
Калатрава, інженер і архітектор
Сантьяго Калатрава народився у Валенсії 1951 року і є водночас архітектором та інженером-будівельником доріг і мостів — подвійна освіта, що пояснює його будівлі: конструкції, доведені до межі, форми, які ніби ось-ось рушать, і словник, запозичений з анатомії — ребра, хребці, крила.
Місто мистецтв будували впродовж двох десятиліть на кінцевій ділянці старого русла Турії, і воно змінило міжнародний образ Валенсії. Палау-де-лес-Артс став однією з останніх споруд і найамбітнішою: чотири зали, головна — для опери, приблизно на тисячу чотириста місць.
Велике металеве перо, що вінчає будівлю, — та вигнута пластина завдовжки понад двісті метрів, що спирається лише у двох точках, — це підпис усього ансамблю. Сценічної функції вона не має: захищає конструкцію й дає їй упізнаваний силует, що зʼявляється на всіх фотографіях.
Тренкадіс, що обсипався
Значну частину оболонки будівлі вкриває тренкадіс — мозаїка з уламків білої кераміки, данина середземноморській традиції, яку популяризував Гауді. І саме тут почалася проблема: з 2013 року шматки мозаїки почали відпадати, і будівлю довелося підперти й обгородити.
Між урядом Валенсійської громади й архітектором розпочався судовий спір про відповідальність за пошкодження, з рішеннями й апеляціями, що тягнулися роками, а повний ремонт коштував кілька мільйонів євро. Це був один із найбільш обговорюваних епізодів новітнього іспанського містобудування.
Про це варто сказати, бо це частина історії будівлі й бо це пояснює валенсійську дискусію про ансамбль: Місто мистецтв — водночас операція, що поставила Валенсію на світову мапу архітектури, і символ перевитрат тих років. Обидві речі правдиві одночасно.
Не пропустіть
Перо завдовжки двісті метрів
Вигнута пластина, що спирається лише на кінці. Сценічної функції не має: вона дає силует.
Тренкадіс, що відпав
З 2013 року, із судовим спором між Женералітатом і архітектором та мільйонами євро на ремонт.
Сімдесят пʼять метрів
Найвища будівля ансамблю й північна брама всього Міста мистецтв.
Приїхати велосипедом
Двадцять пʼять хвилин від центру руслом Турії. Саме так і слід тут зʼявлятися.
Як це вписується у твою поїздку до Валенсії
Це північна брама Міста мистецтв і наук — ансамблю, що займає кінцеву ділянку саду Турії разом з Емісфериком, Музеєм наук, Агорою, Умбракле і Осеанографіком.
Усередину можна потрапити з квитком на виставу або під час нечастих екскурсій із гідом, тож багато відвідувачів бачать будівлю лише ззовні. Нічого страшного: ансамбль задуманий, щоб його оглядали ззовні, між водними дзеркалами й пішохідними містками, а гра відблисків білих будівель на воді — половина вражень.
Приходь на заході сонця або вночі. Коли ввімкнене освітлення й будівлі відбиваються у ставках, ансамбль має інший масштаб, а до того ж опівдні влітку білий бетон так віддзеркалює спеку, що відвідини стають доволі неприємними. Приїжджай велосипедом через сад Турії від центру: це двадцять пʼять хвилин, і кращого способу зʼявитися тут немає.
Часті запитання
Хто такий цей Калатрава, про якого всі говорять?
Сантьяго Калатрава, і він тутешній: народився у Валенсії 1951 року. Він водночас архітектор та інженер, і ця подвійна голова дозволяє йому створювати будівлі, що, здається, ось-ось злетять. Він почав навчатися в цьому місті, захистив докторську в Цюриху, а сьогодні має роботи по всьому світу: це його, наприклад, та велика біла станція у формі птаха у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку. Але саме тут, у своєму місті, він розперезався по-справжньому. Це його дім, і це відчувається.
Хіба від цієї будівлі не відпадали білі шматки?
Гарна памʼять. Близько 2013 року почали відпадати шматки мозаїки, що вкриває Палау, і зчинився чималий скандал: Женералітат і Калатрава сперечалися в судах про те, чия провина, проєкту чи догляду. Будівлю довелося вкрити й обережно відремонтувати. Це ціна сміливості взятися за щось таке нове: іноді й геніальність тріскається. Поглянь на неї тепер, відновлену, і побачиш, що вона добре тримається.
