Монументальна арка з великим мармуровим хрестом у центрі, на стику двох Валенсій: позаду — старе місто провулків і мурів; попереду починається Ешампле з широкими проспектами, які буржуазія XIX століття звела, щоб жити на широку ногу. Вона здається середньовічною брамою, але це не так: її збудували 1946 року точно на тому місці, де стояла справжня, що вела до моря й до порту апельсинів.
Брама, яку відбудовували двічі
Справжня Порта-де-ла-Мар була частиною середньовічного муру й однією з дванадцяти брам міських укріплень. Її знесли 1865 року разом з рештою муру, щоб місто могло розширитися. Вісімдесят років на цьому місці нічого не було.
1946 року тут звели цю арку, роботу міського архітектора Хавʼєра Гоерліха, натхненну зниклою брамою, але задуману як памʼятник загиблим у Громадянській війні, з великим мармуровим хрестом у центрі. Це не археологічна реконструкція: це споруда XX століття в історицистській мові.
І її знову розібрали. 1993 року будівництво метро змусило розібрати арку камінь за каменем, пронумерувати й скласти на зберігання; через три роки її знову зібрали на тому самому місці, як гігантський пазл. Тож памʼятник, який здається найстарішим на площі, — той, що переміщувався найчастіше.
Межа між двома містами
Арка позначає міську зміну, яку відчуваєш фізично. Углиб вулиці звужуються й петляють: це середньовічна мережа, успадкована від мавританського міста. Назовні Гран-Віа Маркес-дель-Турія і вулиці Ешампле розходяться сіткою, з великими кварталами й широкими тротуарами.
Валенсійський Ешампле — кінця XIX і початку XX століття, і в ньому зосереджена найкраща буржуазна модерністська архітектура міста: ринок Меркадо-де-Колон, Каса-Феррер, Каса-Ортега. Це район, куди більшість відвідувачів не ступає і який пояснює, як жила багата апельсинова Валенсія.
Бо саме про це все й було. Через цю браму місто виходило до порту, а через порт виходили апельсини: між кінцем XIX і серединою XX століття експорт цитрусових був економічним двигуном Валенсії, і саме він оплатив ці проспекти й ці будинки.
Не пропустіть
Вона не середньовічна
Її збудували 1946 року на місці первісної брами, знесеної 1865 року разом з усім муром.
Розібрана через метро
1993 року її розібрали камінь за каменем, а через три роки знову зібрали на тому самому місці.
Межа двох міських мереж
Позаду — середньовічні провулки; попереду — сітка Ешампле. Зміну відчуваєш, коли переходиш.
Апельсинові гроші
Звідси виходили до порту. Експорт цитрусових оплатив проспекти й модерністські будинки навпроти.
Як це вписується у твою поїздку до Валенсії
Вона стоїть між собором, за десять хвилин углиб, і садом Турії, що починається з іншого боку. Це місце, де переходиш зі старого міста до Ешампле, і звідси ж починаються найприємніші ділянки річкового парку.
Просто навпроти — сади Хардінес-де-ла-Глорієта й Партерре, два історичні сади XIX століття з величезними фікусами, коріння яких виступає з землі. Це одні з найтінистіших місць центру, і їх практично немає в жодному путівнику.
А за пʼять хвилин, у самому Ешампле, — ринок Меркадо-де-Колон: модерністська будівля 1916 року, відновлена як гастрономічний простір, із конструкцією із заліза й кераміки, яка варта відвідин, навіть якщо нічого не замовлятимеш. Це найкращий модерністський твір буржуазної Валенсії.
Часті запитання
А хто збудував цю арку?
Її підписав Хавʼєр Гоерліх, міський архітектор, що в перші десятиліття XX століття перебудував пів центру Валенсії, від площі Ратуші до значної частини нових кварталів. Коли йому замовили цей памʼятник у сорокових роках, замість вигадувати щось сучасне він обрав урочистий і класичний дух, майже римської тріумфальної арки. Тому вона так обманює: здається, що стоїть тут століттями, а насправді це одна з наймолодших споруд на всьому бульварі.
