Великий скляний купол, що вигинається над ставками й пальмами саду Турії, наче оранжерея, де замість рослин вирощують музику. Палау-де-ла-Музіка відкрили 1987 року, і в ньому є симфонічна зала з органом, що має понад чотири тисячі труб. Але його відмінна риса — не акустика: він стоїть усередині парку, у руслі відведеної річки, оточений водою й людьми на велосипедах.
Концертна зала посеред річки
Щоб зрозуміти, чому він тут, треба зрозуміти Турію. Повінь 1957 року затопила Валенсію й забрала десятки життів; рішенням стало відвести річку на південь від міста й залишити старе русло порожнім. Початковий план шістдесятих років передбачав перетворити його на міську автомагістраль.
Місто піднялося проти цього з гаслом «el llit del Túria és nostre i el volem verd» — «русло Турії — наше, і ми хочемо, щоб воно було зеленим», — і перемогло. Русло перетворили на лінійний парк завдовжки девʼять кілометрів, що перетинає всю Валенсію, — один із найдовших міських садів Європи.
Палау-де-ла-Музіка 1987 року став однією з перших великих споруд, збудованих у цьому парку, і його автор — Хосе Марія Гарсія де Паредес, архітектор, що спеціалізувався на концертних залах: йому належать також Національний аудиторіум у Мадриді й аудиторіум «Мануель де Фалья» в Гранаді. Людина, яка все життя проєктувала простори, щоб слухати.
Світло, що відбивається від води
Ставки довкола будівлі не декоративні. Скло купола спроєктували так, щоб світло відбивалося від води й піднімалося до стелі вестибюля, тож усередині впродовж дня тремтить водяний відблиск. Це підморгування річці, яка тут більше не тече, і воно працює.
Головна зала, зала Ітурбі, має близько тисячі семисот місць і є постійною резиденцією Оркестру Валенсії. Її орган, установлений 1990 року, має понад чотири тисячі труб і належить до найбільших в Іспанії.
Чесна примітка про його стан: будівля мала серйозні проблеми з утриманням — протікання, через які її доводилося зачиняти на тривалі періоди й переробляти дах. Перевір заздалегідь програму й те, чи вона відчинена, якщо плануєш піти на концерт.
Не пропустіть
Відблиск води на стелі
Купол розраховано так, щоб світло відбивалося від ставків і піднімалося до вестибюля. Річка, що більше не тече.
Русло, що не стало автомагістраллю
«Русло Турії — наше, і ми хочемо, щоб воно було зеленим»: місто виграло суперечку, і сьогодні тут девʼять кілометрів саду.
Чотири тисячі труб
Орган зали Ітурбі, установлений 1990 року, — один із найбільших в Іспанії.
Гарсія де Паредес
Він спроєктував і Національний аудиторіум у Мадриді. Усе життя створював зали, щоб слухати.
Як це вписується у твою поїздку до Валенсії
Він стоїть на центральній ділянці саду Турії, між старим містом і Містом мистецтв. Якщо проходиш парк пішки чи на велосипеді — а це найкращий план у Валенсії, і він безкоштовний, — пройдеш повз нього, навіть не шукаючи.
На схід, за двадцять хвилин руслом, — Палау-де-лес-Артс і решта Міста мистецтв; на захід парк Гуллівер за десять хвилин, а вежі Серранос — за двадцять пʼять.
Сам парк і є атракцією: девʼять кілометрів суцільного саду з футбольними полями, біговими доріжками, тематичними садами, ставками й велодоріжкою, який перетинають вісімнадцять історичних мостів, що колись стояли над водою. Узяти напрокат велосипед і проїхати його цілком — найкраще, що можна зробити в цьому місті за десять євро.
Часті запитання
А хто спроєктував цей скляний палац?
Його підписав Хосе Марія Гарсія де Паредес, архітектор, що пів життя проєктував зали для слухання музики: це він створив і Національний концертний зал у Мадриді, і концертний зал «Мануель де Фалья» в Гранаді. Він мав надзвичайно тонкий слух до акустики, і тут хотів, щоб звук і світло входили разом. Тому, коли проходитимеш повз на заході сонця, подумай, що кожен вигин цього скла задуманий для того, щоб музика дихала. Чоловік, що вмів будувати добру тишу.
