Дивитися треба не на фасад, а на те, що його вінчає: різьблений деревʼяний карниз, який нависає над вулицею майже на три метри, з головами, листям і людськими фігурами, що визирають донизу головою. Це один із великих карнизів мальоркського Відродження, і коли йде дощ, стає зрозуміло, навіщо його зробили саме таким.
Деревʼяна парасолька
Мальоркський карниз — не прикраса, а конструктивне рішення. Фасад із пористого пісковику, відкритий дощу, швидко руйнується, а триметровий виступ тримає його сухим. Те, що він до того ж вирізьблений цілим бестіарієм, — це частина, яку видно; а функція пояснює його розмір.
Фігури датуються XVII століттям і утворюють галерею голів, листя, людей і рослинних мотивів, що визирають у порожнечу. Щоб добре їх роздивитися, треба відійти на протилежний край площі Корт, бо від підніжжя будівлі їх видно в сильному ракурсі.
Барокову будівлю, яка все це тримає, почали зводити з середини XVII століття на місці давнього середньовічного шпиталю Сант-Андреу, і відтоді в ній без перерви працює міська влада.
Годинник із власним імʼям і велетні в сінях
Годинник на вежі звуть Ен Фігера. Він має власне імʼя, наче ще один сусід, і впродовж поколінь задавав ритм життю Пальми: його дзвін повідомляв, коли відчиняти ринок, коли молитися і коли повертатися додому. У місті без приватних годинників громадський годинник був інфраструктурою, яка впорядковувала день.
У сінях зберігаються жеганти — велетні з картону й дерева, які виходять танцювати на свята, — і Сʼаліга, орлиця, що очолює процесію свята Тіла Христового, дуже улюблена фігура середньовічної традиції.
Такий контраст дуже характерний для Пальми: осідок влади зберігає у своєму череві гігантські іграшки свята. Найсерйозніша будівля міста — водночас і склад його інституційного карнавалу.
Уздовж фасаду тягнеться камʼяна лава з власним прізвиськом: ес банк де сʼолі, «олійна лава». У Пальмі казали, що на ній сиділи ті, кому не було чого робити, і звідси пішов мальоркський вираз «естар аль банк де сʼолі», тобто не мати ні ремесла, ні заняття.
Не пропустіть
Карниз має своє призначення
Він нависає на три метри, щоб захищати від дощу фасад із пористого пісковику. Різьблення тут — найменше.
Годинник звуть Ен Фігера
Він має власне імʼя. Його дзвін повідомляв, коли відчиняти ринок, коли молитися і коли повертатися додому.
Тут живуть велетні
У сінях зберігаються жеганти й Сʼаліга, орлиця процесії Тіла Христового. Влада і свято в одній будівлі.
Ес банк де сʼолі
Лава на фасаді дала назву мальоркському виразу: бути без ремесла й без заняття.
Як це вписується у твою поїздку до Пальми
Ратуша головує на площі Корт, у центрі старого міста, і повз неї неминуче проходиш. Звідси розходяться вулиці до Санта-Еулалії, до маршруту патіо й до бульвару Борн.
Інтерʼєр відкритий для відвідин в обмежені години, і він вартий уваги, якщо пощастить: окрім сіней із велетнями, можна побачити парадні сходи й залу пленарних засідань. Перевір заздалегідь, бо доступ залежить від роботи муніципалітету.
І запамʼятай карниз. Це те, на що треба дивитися, а щоб добре його побачити, треба перейти площу й підвести голову з протилежного боку.
Часті запитання
А ти знаєш, що камʼяна лава на фасаді має прізвисько?
Її називають «ес банк де сʼолі», тобто лава олії. У Пальмі казали, що на ній сиділи ті, кому не було чого робити, і звідти пішов мальоркський вираз «естар аль банк де сʼолі»: не мати ні ремесла, ні заняття. Громадська лава, що стала лагідною лайкою.
