Церква з червонястого каменю, що має латаний вигляд і значно давніша, ніж здається. Її заснував той самий король, що почав собор, Альфонсо II Цнотливий, у IX столітті, і вона входила до комплексу палаців і храмів, яким той монарх перетворив Овʼєдо на королівський двір.
Будівля, складена з відбудов
Майже все, що видно, — плід послідовних відбудов. Сан-Тірсо горіла, руйнувалася, її перебудовували в романському стилі, підправляли в готичному, і вона знову постраждала під час великої пожежі, що спустошила Овʼєдо 1521 року.
Таке нагромадження катастроф і латок — норма для старого міста Овʼєдо, і воно пояснює різнорідний вигляд будівлі: кожне століття залишило свій шар, не стерши до кінця попереднього.
Але від первісної церкви Альфонсо II вцілів справжній скарб, і його варто пошукати: в апсидній частині, на задній стіні, збереглося дороманське вікно з трьома арками — найтонша камʼяна решітка, якій тисяча двісті років.
Це одна з небагатьох речей того первісного Овʼєдо, що досі стоять там, де стояли завжди. Поки все інше раз у раз руйнувалося і зводилося знову, це віконце протрималося дванадцять століть.
Звідки відомо, що тут було раніше
Значною частиною того, що відомо про ранньосередньовічне Овʼєдо, завдячуємо Амбросіо де Моралесу, хроністу Філіпа II, який 1572 року на доручення короля обʼїхав Астурію, Галісію і Леон, щоб скласти опис храмів і реліквій.
Його сторінки — найкраща письмова фотографія старого Овʼєдо, зроблена якраз перед тим, як численні відбудови змінили його назавжди. Без тієї подорожі історична реконструкція міста Альфонсо II була б значно біднішою.
Палацовий комплекс Альфонсо II включав також храм Спасителя — початок собору — і, за мурами, Сан-Хуліан-де-лос-Прадос, найбільшу церкву астурійської дороманіки.
Обійти будівлю, щоб побачити дороманське вікно, — це саме та деталь, що відрізняє того, хто проходить повз, від того, хто вміє дивитися. Воно на стіні апсидної частини, з боку Коррада-дель-Обіспо.
Не пропустіть
Її заснував Альфонсо II у IX столітті
Вона входила до палацового комплексу, яким він перетворив Овʼєдо на двір королівства.
Горіла, руйнувалася й відбудовувалася не раз
Романіка, готика і велика пожежа 1521 року. Кожне століття залишило свій шар.
Лишилося первісне вікно
Дороманська решітка з трьома арками в апсидній частині, якій тисяча двісті років.
Це відомо завдяки хроністу
Амбросіо де Моралес обʼїхав Астурію 1572 року і залишив найкращий опис старого Овʼєдо.
Як це вписується у твою поїздку до Овʼєдо
Вона на площі Альфонсо II Цнотливого, поруч із собором, у точному центрі старого міста.
На цю зупинку — пʼятнадцять хвилин, переважно ззовні: головне тут — вікно в апсидній частині. Перевір розклад відвідин інтерʼєру, бо він обмежений.
Вона добре поєднується з Археологічним музеєм, що стоїть позаду і зберігає дороманські фрагменти будівель, яких уже не існує.
Часті запитання
Звідки ми знаємо, яким було це Овʼєдо до стількох перебудов?
Значною мірою завдяки Амбросіо де Моралесу, хроністу Філіпа II, який у 1572 році обʼїхав Астурію, Галісію й Леон за дорученням короля, щоб скласти опис храмів і реліквій. Його сторінки — найкраща писана фотографія давнього Овʼєдо, зроблена до того, як численні реконструкції назавжди змінили те, що ти бачиш сьогодні.
