Alicante · Що подивитися

Площа Габрієля Міро

Plaza de Gabriel Miró

Багато хто вважає її найгарнішою площею Аліканте: вода, що спадає з фонтана, листя столітніх фікусів, яке ворушиться вгорі, і якийсь птах, що зчиняє галас. Улітку це найпрохолодніший куточок центру. І майже ніхто в Аліканте не називає її справжнім імʼям.

Поштова площа

Офіційно вона носить імʼя Габріеля Міро, письменника, який народився в Аліканте в 1879 році, одного з великих в іспанській літературі, відомого своєю витонченою прозою й тим, як ніхто інший описував світло й краєвиди цієї землі.

Його найвідоміші романи, «Наш отець святий Даниїл» і «Прокажений єпископ», розгортаються у вигаданому місті Олеса, яке насправді є Оріуелою, зовсім поруч. Він був одним із великих представників новесентизму, покоління письменників, які найдбайливіше ставилися до мови.

Але для жителів Аліканте це Поштова площа — через величезну будівлю Пошти й телеграфу, що панує над нею вже століття. За цей час вона мала кілька назв, залежно від того, куди дмуть політичні вітри, і народний ужиток ігнорував їх усі.

Водоноска й фікуси

У центрі стоїть фонтан Водоноски — бронзова жінка, що тримає глечик, виліплена скульптором з Аліканте Вісенте Баньюльсом у 1918 році. Це одна з тих речей, які тутешні люди бачать усе життя й ніколи від них не втомлюються.

Ця фігура — не просто прикраса: вона зображає ремесло, яке заповнювало вулиці ще до того, як у будинках зʼявився водопровід. Водоноски розносили свіжу воду з громадських фонтанів по оселях, від дверей до дверей, особливо спекотного літа.

Фікуси — столітні велетні, внесені до каталогу монументальних дерев, з тієї самої родини, що й у парку Каналехас, і саме вони роблять площу найпрохолоднішим місцем центру в самий розпал серпня.

Усе разом — проточна вода, густа тінь і лавки — створює справжній мікроклімат. Це одна з небагатьох площ середземноморського міста, де опівдні влітку добре без жодного іншого засобу, крім рослинності.

Не пропустіть

Ніхто не називає її справжнім імʼям

Для жителів Аліканте це Поштова площа — через будівлю, що панує над нею вже століття.

Габріель Міро

Письменник з Аліканте, 1879 року народження, з покоління новесентизму, який як ніхто описав світло цієї землі.

Водоноска

Робота Вісенте Баньюльса, 1918 рік. Зображає справжнє ремесло: носити воду з фонтанів до будинків, від дверей до дверей.

Найпрохолодніший куточок

Столітні фікуси з каталогу плюс проточна вода: справжній мікроклімат у самий розпал серпня.

Як вписати її у твою поїздку до Аліканте

Вона в центрі, між Рамблою-де-Мендес-Нуньєс і парком Каналехас, тож через неї проходиш, коли рухаєшся містом.

Це коротка зупинка, на десять хвилин, але з тих, за які найбільше вдячний: сядь на лавку в тіні й послухай воду. Вона саме для цього.

Довкола чимало закладів із терасами, і площа добре підходить як місце зустрічі. Улітку це найкраща можлива пауза між відвідинами.

Часті запитання

Що написав Габріель Міро?

Романи такою вишуканою прозою, що вона читається майже як поезія. Найвідоміші, «Наш отець святий Даниїл» і «Прокажений єпископ», відбуваються у вигаданому місті Олеса, яке насправді є Оріуелою, тут поруч. Він був одним із великих представників іспанського новесентизму, покоління письменників, найуважніших до форми. Він помер у Мадриді в 1930 році, маючи ледве пʼятдесят один рік, коли ще мав так багато що написати.

Хто такі були водоноски?

Жінка на фонтані — не якась прикраса: вона уособлює ремесло, яке наповнювало вулиці, поки в будинках не було водогону. Водоноски ходили з глечиком на плечі, розносячи свіжу воду з громадських фонтанів до помешкань, від дверей до дверей, особливо в тутешні спекотні літа. Коли Баньюльс її виліпив, в Аліканте ще були ті, хто цим жив. Тому старші дивляться на неї з такою любовʼю.

Відкрийте Alicante і слухайте у власному темпі

Пройдіть його з місцевими гідами, у власному темпі й офлайн.

Застосунок Viavoy

Інші місця: Alicante

Площа Лусерос

Арена для кориди

Площа 25 Травня

Рамбла Мендес-Нуньєс

Театр Прінсіпаль

Аудиторіум ADDA