Біла громада з ґратчастим екраном, схожим на гігантські жалюзі, вирізьбленим із вапняку, і кожен його елемент важить двісті сімдесят пʼять кілограмів. Архітектор надихався клавішами фортепіано, щоб пограти з білим і чорним, тож уся будівля, по суті, — це музика, що стала каменем.
Концертна зала, задумана як інструмент
Її відкрили у 2011 році за проєктом архітектора з Аліканте Хуана Антоніо Гарсії Солери, і це головний музичний заклад провінції. Ґратчастий екран фасаду — не декоративна примха: він фільтрує світло й тепло, а в цьому кліматі це справжня функція.
Задум архітектора був послідовним навіть у матеріалах, дібраних за аналогією з музичними інструментами, і в грі білого й чорного, що відсилає до клавіатури. Це відверта метафора, і вона працює, бо не заважає будівлі робити те, що вона має робити.
Усередині це справжній велетень: двадцять вісім тисяч квадратних метрів, симфонічна зала на тисячу пʼятсот людей і сцена, на якій поміщаються сто двадцять музикантів і хор зі ста сорока голосів. Це місткість великої європейської концертної зали.
Молодий оркестр, що звучить гучно
Концертна зала має власний оркестр, і це її велика гордість: ADDA·Simfònica, заснований у 2017 році під орудою Жозепа Вісента. Лише за кілька років він здобув чималий авторитет завдяки гастролям і записам, які нанесли Аліканте на музичну мапу.
Нечасто буває, щоб такий молодий оркестр досяг подібного визнання. Зазвичай колективу потрібні десятиліття, щоб усталити склад, репертуар і публіку, а тут цей шлях пройдено напрочуд швидко.
Крім того, сюди приїжджають на гастролі великі міжнародні оркестри й відбуваються концерти, що заповнюють культурну афішу Аліканте: тут постійний сезон симфонічної та камерної музики, джазу й інших жанрів.
Для мандрівника це означає, що в будь-які вихідні року чималі шанси застати в афіші щось цікаве. Варто переглянути програму ще до поїздки.
Не пропустіть
Ґратчастий екран — із каменю
Різьблений вапняк, кожен елемент важить 275 кілограмів. Він фільтрує світло й тепло: це не лише оздоба.
Біле й чорне, як у фортепіано
Архітектор надихався клавіатурою, а матеріали добирав за аналогією з музичними інструментами.
1500 глядачів
Симфонічна зала зі сценою на 120 музикантів і хор зі 140 голосів. Місткість великої європейської концертної зали.
ADDA·Simfònica
Власний оркестр, заснований у 2017 році, який за кілька років здобув гастролі, записи й авторитет.
Як вписати її у твою прогулянку Аліканте
Вона стоїть на північ від центру, у районі парків, поруч із парком Монте-Тоссаль і приблизно за двадцять хвилин пішки від площі Лусерос. Є й міський автобус.
Це не звичайна туристична памʼятка: сенс у тому, щоб потрапити на концерт, а не оглянути будівлю зсередини, хоча на фасад варто глянути ззовні, якщо проходиш поруч.
Переглянь програму заздалегідь. Якщо щось збіжиться, це один із найкращих способів провести вечір в Аліканте, а квитки коштують цілком розумно для зали такого рівня.
Часті запитання
Чи має ADDA власний оркестр?
Так, і це його велика гордість: ADDA·Simfònica, створений у 2017 році під орудою диригента Жузепа Вісента. За дуже небагато років він здобув величезний престиж, з гастролями й записами, які по-справжньому поставили Аліканте на музичну карту. Зовсім не часто трапляється, щоб такий молодий оркестр звучав так високо. Тож ця будівля — не лише гарна зала: усередині в неї є власний колектив, який наповнює її музикою майже щотижня.
