Покровитель Аліканте — святий Миколай Мирлікійський, тобто той самий єпископ IV століття, чия слава таємного дарувальника подарунків через століття й країни перетворилася на Санта-Клауса. Його храм — найбільший у місті й природно вписується в маршрут музеями старого міста.
Покровитель, обраний за календарем
Переказ розповідає, що 6 грудня, у день святого Миколая, місто перейшло до рук християн завдяки інфантові Альфонсо — майбутньому Альфонсо X Мудрому, — який звелів звести церкву на честь святого того дня. Відтоді він і є покровителем Аліканте.
Такий спосіб вибору поширеніший, ніж здається: чимало міських покровителів в Іспанії визначили за датою завоювання, перемоги чи кінця епідемії. Замок Санта-Барбара завдячує своєю назвою точнісінько тому самому способу, через чотири роки.
Завоювання має ще й політичний контекст. У 1244 році Кастилія та Арагонська корона домовилися в Альмісрі, де пролягатиме кордон між двома королівствами, і Аліканте поки що дісталося кастильській стороні. Через пів століття воно перейде до Арагону, де й залишиться.
Співкафедральний собор з 1959 року і клуатр
У 1959 році храм отримав статус співкафедрального собору, поділивши гідність єпископської кафедри із собором в Оріуелі. Така форма постала внаслідок реорганізацій єпархій у XX столітті й повторюється в кількох іспанських єпархіях: дві кафедри, один єпископ.
Будівлю звели між 1616 і 1662 роками в стилі еррераско — суворому й оголеному класицизмі, який Хуан де Еррера вигадав в Ескоріалі, — і її купол заввишки майже сорок пʼять метрів є візитівкою ансамблю з будь-якої точки старого міста.
Найбільше дивує контраст усередині: зовні й у нефі все — суворий і чистий камінь, аж раптом зʼявляється каплиця Причастя, справжній бароковий вибух золота. Це звична послідовність: суворе XVII століття, якому XVIII додає пишноти.
І не варто йти, не зазирнувши до клуатру — острівця спокою в самому центрі, який багато хто пропускає, бо з нефу його не видно. Це одне з небагатьох тихих місць старого міста.
Не пропустіть
Покровитель — дідусь Санта-Клауса
Святий Миколай Мирлікійський, єпископ IV століття, відомий тим, що таємно залишав подарунки найбіднішим.
Покровитель за датою
Переказ відносить здобуття міста до 6 грудня, дня святого. Так само, як замок із Санта-Барбарою.
Співкафедральний собор з 1959 року
Ділить єпископську кафедру з Оріуелою: два собори, один єпископ.
Клуатр не видно з нефу
І це одне з небагатьох тихих місць старого міста. Багато хто його пропускає.
Як вписати його у твій маршрут музеями
Він за дві хвилини від MACA, музею сучасного мистецтва з колекцією, яку подарував Еусебіо Семпере, і від MUBAG, музею образотворчих мистецтв у палаці Гравіна.
Обʼєднати їх — чудовий варіант для культурного ранку: співкафедральний собор, MACA і MUBAG розташовані в радіусі трьох хвилин пішки, і разом охоплюють добрих чотири століття мистецтва Аліканте, від бароко до кінетичного мистецтва.
MARQ, археологічний музей, лежить далі й вимагає окремо цілого ранку. А вхід до храму вільний поза часом богослужінь, тож ця зупинка не додає витрат до маршруту.
Часті запитання
Цей святий Миколай має щось спільне із Санта-Клаусом?
Найпряміше, це він і є! Святий Миколай Барійський був єпископом близько тисячі семисот років тому, на території сучасної Туреччини, і славився своєю щедрістю: легенда каже, що він потай залишав монети й подарунки тим, хто їх потребував. З того єпископа-дарувальника, через Голландію та Сполучені Штати, з плином століть постав Санта-Клаус із білою бородою. Тож покровитель мого міста й пан різдвяних подарунків — хоч так і не скажеш — одна й та сама особа.
Хто такий був «інфант Альфонсо», який її завоював?
Ні багато ні мало майбутній Альфонсо X Мудрий, король «Кантиг» і великих книжок, який тоді ще був спадкоємним принцом Кастилії. У 1244 році він і корона Арагону домовилися в Альмісрі, де пролягатиме кордон між двома королівствами, і Аліканте дісталося, поки що, кастильському боку. Цікаво, правда?, що людина, яка дала нам покровителя, була кастильцем, а ми зрештою стали валенсійцями. Такі вже були ті століття перетягування каната.
