У 2004 році Європейський музейний форум назвав його Європейським музеєм року — нагорода, яку в усій Іспанії він ділить лише з кількома іменами, серед них Guggenheim у Більбао. Те, що це визнання дісталося Аліканте, говорить багато про що, і причина в тому, що він змінив спосіб розповідати про археологію.
Від лікарні до музею
Будівля — це колишня провінційна лікарня Сан-Хуан-де-Діос, зведена між 1926 і 1929 роками, а у 2000 році вона відродилася як музей, яким керує Провінційна рада Аліканте. Це приклад повторного використання, який спрацював особливо добре.
Причина в тому, що лікарня тієї епохи має те, що потрібно музею: просторі павільйони, добре природне освітлення, зрозумілі шляхи руху й можливість розширюватися. Багато іспанських музеїв займають колишні лікарні саме з цієї причини.
Результат — фасад, що виглядає як фасад дизайнерського музею будь-якої європейської столиці, і це дивує, коли знаєш про його медичне походження, та інтерʼєр без обмежень монументальної історичної будівлі.
Археологія, розказана як театр
Нагороду йому принесла музеографія. Усередині не лише вітрини з експонатами й мінімальними табличками: доісторичні часи, іберійський світ, Рим і Середньовіччя розповідаються світлом, звуком, реконструкціями й залами, які змінюються просто на очах у відвідувача, майже як сценічна постановка.
Така ставка була ризикованою у 2000 році, коли іспанська музейна археологія здебільшого лишалася суворою й філологічною. Сьогодні це стандарт галузі, і значна частина цієї еволюції має тут визнаний орієнтир.
Тут зберігається понад вісімдесят тисяч предметів, і одна з його перлин — знахідки з Луцентума, римського міста на пагорбі Тоссаль-де-Манісес, зовсім поруч, від якого походить назва Аліканте: Луцентум означало щось на кшталт «місто світла», звідти воно перейшло в арабське Аль-Лакант, а звідти — в Алакант і Аліканте.
І цими руїнами можна пройтися. Біля пляжу Альбуферета під відкритим небом збереглися вулиці, мури й навіть терми Луцентума, і мало хто про це знає. Квиток туди зазвичай повʼязаний із квитком до музею.
Не пропустіть
Європейський музей року 2004
Нагорода, яку в Іспанії він ділить лише з кількома іменами, серед них Guggenheim.
Колись це була лікарня
Провінційна лікарня Сан-Хуан-де-Діос, 1926-29 років. Просторі павільйони й природне світло: те, що потрібно музею.
Археологія як вистава
Світло, звук і зали, що змінюються. У 2000 році це був ризик, а сьогодні це стандарт галузі.
Луцентумом можна пройтися
Римські руїни лежать під відкритим небом біля пляжу Альбуферета, за 15 хвилин трамваєм.
Як вписати його у твою поїздку до Аліканте
Він стоїть на північ від центру, трохи осторонь від старого міста, але добре сполучений трамваєм. Це музей, який вимагає найбільше часу: він вартий цілого ранку, особливо якщо ти з дітьми, бо експозиція особливо добре працює з ними.
Його можна поєднати з MACA і MUBAG, які стоять у старому місті за дві хвилини один від одного. Усі три разом — це повний день музеїв.
А якщо тебе цікавить римська доба, залиш час для розкопок Луцентума в Альбуфереті, куди трамваєм можна дістатися за пʼятнадцять хвилин. Побачити знахідки в музеї, а потім місце, звідки вони походять, — це порядок, який працює.
Часті запитання
Знаєш, звідки походить назва Аліканте?
Розповім тобі, бо це цікаво. Те римське місто, Лукентум, означало щось на кшталт «міста світла». Коли прийшли араби, вони назвали його Аль-Лакант, а звідти, з вуст у вуста й зі століття в століття, постали Алакант валенсійською та Аліканте кастильською. Тобто щоразу, коли вимовляєш назву мого міста, ти, сам того не знаючи, повторюєш слово, яке звучало вже понад дві тисячі років тому. У мене від цього аж мурашки по шкірі.
А той Лукентум можна побачити й досі?
Так, і мало хто туди доходить. Біля пляжу Альбуферета збереглися справжні руїни, просто неба: можна гуляти серед решток його вулиць, мурів і навіть терм. Це було римське місто з власним життям, яке поступово згасало, аж поки не спорожніло ще в античні часи. Це дідусь усього цього, місце, де буквально почалося те, що сьогодні є Аліканте. Мене зворушує думка, що моє місто почало битися саме там.
