Монументальний фонтан зі здибленими кіньми біля підніжжя, жіночими фігурами довкола обеліска й камʼяним деревом на самій вершині. Його створив Даніель Баньюльс між 1930 і 1931 роками і назвав «Леванте». І є один факт, що збиває з пантелику: він не висічений ні з мармуру, ні з бронзи.
Мармуровий пісок і білий цемент
Матеріал — суміш мармурового піску й білого цементу, яку не висікали, а ліпили. Це незвична техніка для монументальної скульптури, і саме їй ансамбль завдячує таким характерним кольором і фактурою, відмінними від полірованого мармуру.
Цей вибір має логіку своєї епохи: у тридцятих роках цемент дозволяв складні форми й великі обʼєми за ціною, значно нижчою, ніж різьблення, і в іспанському громадському будівництві його використовували чимало. Тут результат постарів досить гідно.
Іконографічна програма — Геспериди та їхнє дерево. У грецькій міфології це були німфи, доньки вечірньої зорі, які жили в саду на західному краю світу, саме там, де заходить сонце, і стерегли дерево із золотими яблуками, яке охороняв дракон. Геракл забрав їх під час одного зі своїх подвигів.
А весь ансамбль — це підморгування світилам, звідси й назва Лусерос: так називають найяскравіші зірки на небі.
Перехрестя доріг і масклети
Тут сходяться чотири великі проспекти, і це робить площу справжнім перехрестям доріг Аліканте й місцем, де всі домовляються зустрітися. Це міський орієнтир за замовчуванням, навіть більше, ніж Експланада.
Під ногами — підземна станція TRAM, міського трамвая, що сполучає місто з усім узбережжям аж до Бенідорма й Денії. Це одна з найцентральніших зупинок мережі й мурашник у будь-яку годину.
Але щоб по-справжньому зрозуміти, що означає це місце, треба приїхати в червні, під час свята Огерас-де-Сан-Хуан (Багаття святого Іоанна). Щодня опівдні в ці дні тут запускають масклети: буревій пороху й ритму, від якого тремтить земля і який збирає тисячі людей, стиснутих довкола фонтана.
Масклета — не видовище для очей, а звукове й фізичне: її задумують як ритмічну композицію вибухів, що наростає аж до фінального землетрусу. Це середземноморська традиція, яку важко пояснити тому, хто її не пережив, і дуже легко зрозуміти, щойно вона починається.
Не пропустіть
Не мармур і не бронза
Мармуровий пісок, змішаний із білим цементом, який не висікали, а ліпили. Звідси його фактура.
Геспериди
Німфи, доньки вечірньої зорі, що стерегли дерево із золотими яблуками на краю світу.
Тут сходяться чотири проспекти
Це справжнє перехрестя доріг Аліканте й місце зустрічі за замовчуванням.
Червневі масклети
Щодня опівдні під час Огерас — буревій пороху, від якого тремтить земля довкола фонтана.
Як вписати її у твою поїздку до Аліканте
Вона лежить на верхньому кінці Рамбли-де-Мендес-Нуньєс, за десять хвилин пішки від Експланади. Спуститися звідси Рамблою до моря — природна вісь, щоб обійти центр.
Її трамвайна зупинка найзручніша для пересування: звідси відходять лінії до пляжу Сан-Хуан, Ель-Кампельо, Бенідорма й Денії, і одна з ліній проходить усе узбережжя.
Як монументальна зупинка — це пʼять хвилин. Але якщо потрапиш на Огерас, у червні, приходь на полуденну масклету: це найбільш аліканський досвід, який існує.
Часті запитання
Хто такі були ті Геспериди з памʼятника?
Геспериди були німфами грецької міфології, доньками вечірньої зорі, що жили в саду на крайньому заході світу, якраз там, де сідає сонце. Їхнім завданням було стерегти дерево із золотими яблуками, яке до того ж охороняв дракон. А знаєш, хто їх забрав? Геракл, в одному зі своїх знаменитих дванадцяти подвигів. Те, що скульптор привів їх сюди, обличчям до заходу й до моря, має весь сенс на світі.
Це правда, що під нею проходить трамвай?
Саме так: просто під твоїми ногами ця площа ховає підземну станцію TRAM, міського трамвая, який зʼєднує місто з усім узбережжям аж до Бенідорма й Денії. Це одна з найцентральніших зупинок усієї мережі й мурашник людей у будь-яку годину. Тож Лусерос — не лише перехрестя доріг на поверхні: він бʼється й під землею, із поїздами, що снують туди й назад під фонтаном.
