Шість доричних колон, що тримають трикутний фронтон, наче класичний храм, поставлений посеред міста. Його звели між 1846 і 1847 роками за проєктом Еміліо Ховера, і він відкрився 25 вересня 1847 року. Спочатку його називали просто Новим театром, щоб відрізнити від старого на вулиці Ліорна, аж поки він власними заслугами не здобув звання Прінсіпаль, тобто Головного.
Неокласичний храм для буржуазії
Доричний портик із фронтоном — не випадковий вибір: в Іспанії XIX століття театр задумували як громадську споруду першого рангу, і саме класична мова надавала йому інституційної гідності. Театр мав бути схожим на грецький храм.
За цим стоїть міська буржуазія, яка тоді зміцнювалася у столицях провінцій. Театр опери й драми був ознакою того, що місто перестало бути великим селом, так само як казино, критий ринок чи бульвар із деревами.
Еміліо Ховер був одним із великих імен архітектури Аліканте XIX століття, і в ті самі роки він зводив як культурні споруди, так і першу арену для кориди міста. Храми культури й храми свята виходили з одного бюро.
Війна, відбудова й репертуар
Він відкрився романтичною драмою «Гусман Добрий», і цей вибір не був випадковим: її герой — середньовічний лицар, який у 1294 році захищав Таріфу, коли ворог захопив його сина й погрожував убити його, якщо той не здасть фортецю. Драма обовʼязку понад усе відповідала смакам епохи.
У лютому 1939 року, у розпал громадянської війни, бомбардування наполовину зруйнувало його, і в наступні роки його довелося відбудовувати. Аліканте раз у раз бомбардували з повітря, і ця будівля — одна з багатьох, що носять цей слід.
Наприкінці XX століття його ґрунтовно перебудували, щоб збільшити сцену й модернізувати машинерію, і саме це дозволяє йому сьогодні ставити великі постановки. Зовні ж він зберігає незмінну неокласичну гідність.
Усередині вміщується трохи більше тисячі глядачів на кількох ярусах лож, у класичному італійському розташуванні. Він і далі лишається культурним серцем міста, з оперою, сарсуелою (іспанською оперетою), театром і концертами впродовж усього сезону.
Не пропустіть
Грецький храм у місті
Шість доричних колон і фронтон: у XIX столітті театр був громадською спорудою першого рангу.
Він називався Новим театром
Щоб відрізнити його від старого на вулиці Ліорна. Звання Прінсіпаль він здобув власними заслугами.
Бомбардування наполовину зруйнувало його
28 лютого 1939 року. Його реставрували між 1939 і 1941 роками.
Тисяча глядачів у ложах
Класичне італійське розташування. У репертуарі опера, сарсуела, театр і концерти цілий рік.
Як вписати його у твою поїздку до Аліканте
Він стоїть на площі Руперто Чапі, поруч із Рамблою-де-Мендес-Нуньєс і за дві хвилини від Центрального ринку, у самому центрі. Повз нього проходиш, коли рухаєшся містом.
Інтерʼєр можна побачити з екскурсією в певні години, і це варто зробити, якщо збіжиться, бо партер із ложами — справжня краса. Найкраще, звісно, потрапити на виставу.
Стань навпроти портика, щоб його роздивитися: будівля скомпонована так, щоб на неї дивилися анфас і з певної відстані, а збоку вона втрачає всю свою силу.
Часті запитання
Хто такий був той Гусман Добрий із пʼєси?
Добре питання, бо драма, якою відкрили театр, обрала свого героя не випадково. Гусман Добрий був середньовічним лицарем, який у 1294 році обороняв фортецю Таріфа, коли ворог захопив його сина й погрожував убити його, якщо той не здасть місто. Розповідають, що Гусман, аби не зрадити свого короля, кинув із мурів власний кинджал, щоб сина вбили саме ним. Звідти й походить те прізвисько «Добрий», яке залишилося в історії.
