Еклектична будівля з багатьма рисами валенсійського модернізму, збудована між 1917 і 1921 роками, майже з трьомастами торговими місцями на площі понад одинадцять тисяч квадратних метрів. Він і далі лишається шлунком Аліканте. І зберігає найглибшу рану міста: 25 травня 1938 року його бомбардували посеред ранку, коли він був повний людей.
Архітектура ринку
Його спроєктували Франсіско Фахардо і Хуан Відаль — той самий Відаль Рамос, що й Каса-Карбонель та палац Провінційної ради, — а збудували між 1917 і 1921 роками. Він еклектичний, з елементами валенсійського модернізму: велика полога арка на вході, пінаклі й декоративні деталі, розсипані по каменю.
Тип будівлі відповідає тому, яким був міський ринок на початку XX століття: широкий зал із металевою конструкцією й доброю вентиляцією, задуманий, щоб зберігати товар ще до появи холодильників, і монументальні сходи, які надають йому статусу громадської будівлі.
Усередині купують рибу дня, овочі з городів округи, туррон (мигдальну нугу) — Хіхона зовсім поруч, — салазонес (вʼялену солону рибу) і все, що дає ця земля. Це ранковий ринок, і в нього досі є місцеві покупці, а не лише відвідувачі.
25 травня 1938 року
Того дня, у розпал громадянської війни, італійська авіація, що підтримувала франкістів, бомбардувала ринок посеред ранку, коли він був повний людей, які робили покупки. Літаки злетіли з Мальорки, несподівано налетіли з моря, і ледве встигли подати тривогу.
Наслідком стала різанина: понад триста загиблих, серед них десятеро дітей, і близько тисячі поранених. Це одне з найкривавіших бомбардувань мирного населення за всю війну в Іспанії, і сталося воно тут, між цими прилавками, проти людей, які просто вийшли по покупки.
Десятиліттями диктатура подавала його як нещасний випадок, і цей епізод лишався поза офіційною історією. Публічне визнання прийшло нещодавно: на сусідній площі 25 Травня є меморіал, встановлений у 2013 році до сімдесят пʼятої річниці.
З тих балеарських баз раз у раз бомбардували міста середземноморського узбережжя, від Барселони до Валенсії. Того дня черга дійшла до Аліканте, і тому, проходячи між яток і чуючи сьогоднішній веселий гомін, варто на секунду згадати, що бачили ці стіни.
Не пропустіть
Фахардо і Хуан Відаль
Той самий архітектор, що й у Каса-Карбонель та палацу Провінційної ради. Еклектика з валенсійським модернізмом.
Майже 300 торгових місць
Понад одинадцять тисяч квадратних метрів. Він і далі лишається шлунком міста, з місцевими покупцями.
Бомбардування 1938 року
Понад 300 загиблих і близько тисячі поранених посеред ранку, коли ринок був повний. Одне з найгірших за всю війну.
Його приховували десятиліттями
Диктатура подавала його як нещасний випадок. Меморіал встановили у 2013 році, через сімдесят пʼять років.
Як вписати його у твою поїздку до Аліканте
Він стоїть поруч із Рамблою-де-Мендес-Нуньєс, у самому центрі, за пʼять хвилин від Експланади. Повз нього проходиш, коли рухаєшся містом.
Іди зранку, бо саме тоді він працює. З середини дня він зачиняється, і будівля замовкає. І піднімися на сходи, щоб подивитися на фасад анфас: він скомпонований так, щоб його бачили звідти.
Впритул до ринку лежить площа 25 Травня з меморіалом жертвам того самого бомбардування. Побачити обидва місця одне за одним — це спосіб зрозуміти епізод повністю.
Часті запитання
Звідки злетіли літаки того бомбардування?
Вони злетіли з Мальорки, де Легіонерська авіація мала свої аеродроми. Тому вони прилітали з моря, швидко й несподівано, і ледве встигли оголосити тривогу. З тих балеарських баз раз у раз били по містах середземноморського узбережжя, від Барселони до Валенсії; того дня, у найгірший можливий спосіб, черга дійшла до Аліканте.
Чи зробили ці архітектори ще щось для міста?
Ще б пак. Хуан Відаль, один із двох авторів, залишив свій підпис по пів Аліканте. Йому належить Каса-Карбонель, той такий фотогенічний білий палац, що панує на Експланаді біля порту, а також палац Депутації. Тож якщо гулятимеш містом і щось здасться тобі особливо елегантним, є чимало шансів, що воно вийшло з-під його креслярської дошки. Справжній пан аліканської архітектури.
