Найелегантніша будівля набережної, з її балконами, колонами й заокругленим, увінчаним кутом, схожим на весільний торт. За нею стоїть історія ураженої гордості: її звів промисловець, який відчув зневагу у своєму місті й вирішив збудувати в іншому найдорожчу й найефектнішу будівлю, яку тільки міг собі дозволити.
Помста в камені
Її звів у двадцяті роки Енріке Карбонель, текстильний промисловець, який розбагатів в Алкої, фабричному місті в глибині провінції. Переказ розповідає, що він відчув зневагу з боку вищого світу Алкоя й вирішив перебратися до Аліканте.
І приїхав він не для того, щоб тихенько влитися: він збудував найвищу, найдорожчу й найефектнішу будівлю міста, просто на першій лінії біля моря, щоб її було видно здалеку, навіть із кораблів, що заходили до порту. Цю заяву про наміри важко зрозуміти неправильно.
Гроші йшли з Алкоя, і це цікаво. Те місто в глибині краю було одним із перших промислових міст Іспанії: серед гір уже диміли комини текстильних, паперових і металургійних фабрик, коли майже вся країна ще лишалася селом. Із того фабричного багатства й постав цей фасад.
Архітектор, що визначив шляхетне обличчя Аліканте
Карбонель найняв найкращого архітектора того часу, Хуана Відаля Рамоса, і не шкодував грошей. Результат — розкішна еклектична будівля: обтесаний камінь, засклені галереї, крізь які заходить сонце, і суміш історичних відсилань, яка кричить про розкіш з усіх боків.
Відаль Рамос був зірковим архітектором Аліканте тих років і залишив слід у пів міста: йому належать також палац Діпутасьйон (провінційної ради) і, разом із Франсіско Фахардо, Центральний ринок. Він умів поєднувати розкіш і камінь так, що це визначило шляхетне обличчя міста початку XX століття.
Придивися до заокругленого кута, увінчаного обʼємом із куполом: це композиційний жест, завдяки якому будівлю впізнаєш з будь-якої точки набережної, і задуманий він саме для цього — щоб його бачили з моря.
Через сто років це й досі будівля, на яку всі дивляться й яку всі фотографують на Еспланаді. Ця помста вдалася: будинок такий гарний, що зрештою його полюбило ціле місто.
Не пропустіть
Збудована з образи
Промисловець з Алкоя, який відчув там зневагу, приїхав звести тут найефектнішу будівлю.
Гроші з текстилю Алкоя
Одне з перших промислових міст Іспанії, з коминами тоді, коли країна була селом.
Хуан Відаль Рамос
Зірковий архітектор міста: також палац Діпутасьйон і Центральний ринок.
Головний жест — кут
Заокруглений і увінчаний куполом, задуманий так, щоб його бачили з моря й з усієї набережної.
Як вписати її у твою прогулянку Аліканте
Вона стоїть на Еспланаді Іспанії, у кінці, найближчому до порту, тож ти пройдеш повз неї, гуляючи набережною.
Усередину не пускають: тут приватні квартири й офіси. Видно фасад, і щоб добре його роздивитися, треба відійти до середини Еспланади й подивитися знизу вгору, бо зблизька висота його спотворює.
Найкраще світло — передвечірнє, коли сонце світить просто на фасад з боку моря. А вночі будівля підсвічена, і це робить її однією з нічних листівок міста.
Часті запитання
Чи залишив цей архітектор ще слід у місті?
І чималий. Хуан Відаль Рамос був зірковим архітектором Аліканте в ті роки, і йому належить також, наприклад, будівля Депутації, той імпозантний палац, звідки керують провінцією. Він мав свій спосіб поєднувати розкіш і камінь, який визначив шляхетне обличчя міста початку XX століття. Коли гулятимеш Аліканте і щось здасться тобі особливо панським, подивися, хто це підписав: є чималі шанси, що це був він.
А звідки взялося стільки грошей, щоб її звести?
З фабрик Алькоя, і це не випадковість. Це містечко у глибині краю було одним із перших промислових міст Іспанії: серед гір уже диміли труби текстильних, паперових і металургійних фабрик, коли майже вся країна ще була селом. З того фабричного багатства з глибини суходолу, камінь за каменем, постала ця мармурова примха навпроти моря. Гуркіт ткацьких верстатів заплатив за краєвид.
