Найшляхетніший палац XVIII століття в Аліканте, збудований родиною графа Луміареса, коли місто наповнювалося грошима завдяки своєму порту. З 2001 року в ньому розміщується музей образотворчого мистецтва, і немає кращого входу, щоб зрозуміти, як малювала й якою бачила себе ця земля.
Палац портових грошей
Палац Гравіна звели в розпал торговельного піднесення Аліканте, коли експорт вина, мигдалю й еспарто (жорсткої трави для плетіння) через порт створював нові статки. Родина графа Луміареса прибула до міста саме тоді й збудувала собі будинок, гідний свого становища.
Портал із тесаного каменю — найкраще у фасаді й елемент, що визначає ранг будівлі. Це стримане пізнє бароко, у тому самому дусі, що й ратуша, яку будували в ті самі роки.
І є один примітний збіг обставин. Один із графів Луміарес, Антоніо Валькарсель, був у XVIII столітті одним із перших археологів Іспанії, закоханим у римські руїни, який розкопував і вивчав саме Луцентум — місто, від якого походить назва Аліканте. Палац піонера археології зрештою став музеєм.
Чотири століття живопису й одне імʼя
Експозиція охоплює період від XVI до XX століття, з основною частиною фондів Провінційної ради й кількома творами, наданими музеєм Прадо. Тут є старий релігійний живопис, великі полотна XIX століття на історичні й побутові сюжети та місцеве XX століття.
Але імʼя цього дому — Еміліо Варела. Це був художник з Аліканте, спадкоємець світла Сорольї, який наважився принести сюди подих авангарду й писати цю затоку та ці гори з такою свободою, якої раніше не мав ніхто.
Його біографія пояснює, чому в Аліканте його шанують, як святого. Він був мовчазною людиною з тих, хто не шукає ні галасу, ні слави: поки гучні тоді імена їхали до Мадрида чи Парижа, він лишився тут, вірний своїй манері письма, і за життя майже не мав визнання за межами рідного краю.
Мав минути час, щоб йому віддали належне місце. Побачити його тут, у присвяченій йому залі, коли затока, яку він писав, лежить за десять хвилин пішки, — найкращий спосіб наблизитися до його творчості.
Не пропустіть
Палац портового піднесення
Його звів граф Луміарес, коли вино й мигдаль створювали в місті нові статки.
Граф-археолог
Антоніо Валькарсель, з тієї самої родини, був одним із перших археологів Іспанії й розкопував Луцентум.
Чотири століття й твори з Прадо
Від XVI до XX століття, з фондами Провінційної ради й кількома картинами, наданими музеєм Прадо.
Еміліо Варела
Спадкоємець світла Сорольї, який лишився тут, замість того щоб поїхати. Визнаний пізно й дуже любимий.
Як вписати його у твою поїздку до Аліканте
Він стоїть у старому місті, за дві хвилини від MACA і від співкафедрального собору. Обидва музеї природно йдуть один за одним, і разом це півтора ранку.
Третій у трійці — MARQ, трохи далі, з власною зупинкою трамвая, і він вимагає більше часу. Усі три разом — це повний день.
Вхід недорогий або безкоштовний залежно від дня. Розраховуй на годину, а частину її присвяти залі Варели: саме вона відрізняє цей музей від будь-якого іншого провінційного музею Іспанії.
Часті запитання
А хто такі були ті графи, що звели собі палац?
Дивись, тут є чудовий збіг. Один із графів Лумьярес, Антоніо Вальсарсель, у XVIII столітті був одним із перших археологів Іспанії, закоханим у римські руїни, який узявся розкопувати й вивчати саме Лукентум, старе місто, від якого походить назва Аліканте. Зверни увагу, як обертається життя: родина, що звела цей палац мистецтва, вже відкопувала минуле міста за два століття до того, як зʼявився MARQ.
А той Еміліо Варела, якого ти так часто згадуєш?
Це була мовчазна людина, з тих, що не шукають ні галасу, ні слави. Поки імена, які тоді гриміли, їхали до Мадрида чи Парижа шукати щастя, він залишився тут, у своєму куточку, вірний своїй манері малювати, і за життя майже не мав визнання поза рідним краєм. Мав минути час, щоб зрозуміли, яким великим він був; сьогодні це одне з найвагоміших імен у живописі цього куточка Середземноморʼя. Один із тих скромних геніїв, яких цінують надто пізно.
