Елегантна будівля з духом іншої епохи посеред порту і один із найстаріших яхт-клубів Іспанії: його заснувала у квітні 1889 року жменька мешканців Аліканте, закоханих у море. Слово «Королівський» у назві — не прикраса, і за ним стоїть король, який справді доклав рук.
Клуб із титулом
Його заснували у 1889 році, і перша штаб-квартира була просто на міському пляжі в центрі, але невдовзі перебралася до порту. Ця дата ставить його серед піонерів іспанських морських товариств, що зʼявляються наприкінці XIX століття за британським зразком.
У 1900 році королева-регентша надала йому титул Королівського від імені малого Альфонсо XIII. І той король так полюбив клуб, що особисто заклав перший камінь його будівлі, а через роки повернувся, щоб її відкрити.
Це не був порожній протокол. Альфонсо XIII був, без сумніву, королем, найбільш захопленим морем і вітрилами з усіх, що мала Іспанія: він справді ходив під вітрилом, змагався в регатах і підтримував яхт-клуби пів країни, від Сантандера до Сан-Себастьяна. Значна частина іспанського спортивного вітрильництва бере початок від того поштовху.
Веслярі, які не мали рівних
Найяскравіша сторінка клубу повʼязана не з вітрилами, а з веслуванням. Майже двадцять років поспіль, на початку XX століття, екіпажі цього клубу панували на чемпіонатах Іспанії, змагаючись із найкращими в країні.
Веслування на човнах із нерухомими банками було тоді дуже популярним спортом у портових містах Іспанії, з широкою базою серед людей моря. За регатами масово стежили з берега, а веслярі були відомими постатями у своїх містах.
Варто уявити цю картину: човни перетинають затоку під удари весел, а пів Аліканте вболіває з набережної. Ця атмосфера народного спорту, повʼязаного з портом, — витоки звʼязку міста з морським спортом.
Ця традиція прямо поєднується з тим, чим сьогодні є яхтова марина, і з тим, що Аліканте — постійний господар навколосвітніх вітрильних перегонів. Морське покликання міста має неперервність понад століття.
Не пропустіть
Заснований у 1889 році
Серед піонерів іспанських морських товариств, що зʼявляються наприкінці XIX століття за британським зразком.
Титул надала регентша
У 1900 році, від імені малого Альфонсо XIII, який згодом особисто заклав перший камінь будівлі.
Альфонсо XIII справді ходив під вітрилом
Він був найзапеклішим прихильником вітрильного спорту серед іспанських королів і підтримував яхт-клуби пів країни.
Двадцять років першості у веслуванні
На початку XX століття його екіпажі не мали рівних на чемпіонатах Іспанії.
Як вписати його у твою прогулянку Аліканте
Він стоїть у порту, на пішохідному маршруті між Еспланадою і яхтовою мариною, тож ти пройдеш повз нього під час прогулянки.
Це приватний клуб, тому всередину не пускають. Видно будівлю з набережної, з її фасадом панського вигляду, що контрастує з рештою портових споруд.
Це зупинка на дві хвилини в межах довшої прогулянки. Її цінність — в історичному факті (один із найстаріших яхт-клубів Іспанії), а не в архітектурі, яка гідна, але не виняткова.
Часті запитання
Чому король так переймався цим клубом?
Бо Альфонсо XIII був, безперечно, найзакоханішим у море й вітрильний спорт королем, якого мала Іспанія. Він не просто підписував папери: він справді ходив під вітрилом, змагався в регатах і підтримував яхт-клуби пів країни, від Сантандера до Сан-Себастьяна. Для такого монарха клуб веслярів і вітрильників, як цей, був майже особистою іграшкою, і він полюбив його на все життя.
