Пуерто-Банус
Побілені будиночки з бугенвіліями, що звисають зі стін, вузькі вулиці й розкішна марина поруч. Усе зведено на тому, що до 1970 року було пляжем і очеретяними заростями, за трохи більше як пів століття.

1970 року тут були лише очеретяні зарості. Каталонський забудовник, дизайнер із Беверлі-Гіллз і відкриття з Грейс Монако та двадцятьма двома кілограмами ікри.
🎧 На маршруті Пуерто-Банус і розкіш мариниДо Пуерто-Банус зазвичай їдуть дивитися на яхти й вітрини, і так поза увагою лишається найцікавіше: це один із найвпливовіших експериментів туристичного містобудування в Європі XX століття. Цілком несправжнє андалуське селище, збудоване з нуля 1970 року, яке сьогодні на перший погляд не відрізнити від справжнього.
Його звів Хосе Банус Масдеу, каталонський забудовник, що розбагатів, зводячи цілі квартали житла для робітників у повоєнному Мадриді: блок за блоком, масове будівництво й невеликі маржі.
З цим статком він приїхав на південь, щоб збудувати точнісінько протилежне. Порт носить його повне імʼя — Пуерто-Хосе-Банус — і є хрестоматійним прикладом того, як капітал іспанського житлового будівництва пʼятдесятих і шістдесятих років повторно вклали в туризм.
І момент теж не випадковий. Наприкінці шістдесятих Коста-дель-Соль якраз злітала й забудовувалася висотками, за моделлю масового пляжного відпочинку, що утверджувалася на всьому іспанському середземноморському узбережжі.
Банус зробив ставку на інше: продукт високого класу, з яхтовою мариною, розкішними крамницями й образом, що не був схожий на те, що відбувалося за двісті метрів звідти.
Побілені будиночки з бугенвіліями, що звисають зі стін, вузькі вулиці й розкішна марина поруч. Усе зведено на тому, що до 1970 року було пляжем і очеретяними заростями, за трохи більше як пів століття.
З тисячі причальних місць порту лише кілька розташовані тут. Яхти швартуються кормою до набережної з відкритою платформою, наче вітальнею: платять не за метри води, а за погляди.
Завантажте застосунок і відкрийте Marbella офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Пуерто-Банус і розкіш марини з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →За зовнішній вигляд відповідав Нольді Шрек, дизайнер, який перед тим працював у Беверлі-Гіллз, серед декорацій і вілл зірок. Це походження пояснює ту дуже дивну межу між справжнім і змонтованим, яку й досі відчуваєш, прогулюючись.
Його рішенням було зімітувати старе одвічне андалуське селище: невисокі побілені будинки, вузькі вулиці, бугенвілії, маленькі площі. На узбережжі, що заповнювалося багатоквартирними вежами, це означало йти проти течії.
І це спрацювало так добре, що стало взірцем. Значна частина пізнішого туристичного містобудування високого класу в Середземноморʼї — марини з несправжнім селищем довкола — повторює цю формулу, і її задокументоване походження саме тут.
Варто дивитися на нього з цим ключем: це не селище з портом, а порт, замаскований під селище, і кожен елемент — висота будинків, ширина вулиць, звʼязок із водою — розрахований, щоб справляти саме таке враження.
Відкриття в травні 1970 року було з тих, що входять в історію: приїхали Ага-хан, Роман Полянський і князь Реньє та княгиня Грейс Монако, а триста офіціантів подали двадцять два кілограми ікри тисячі семистам гостям. Співати запросили тоді майже невідомого Хуліо Іглесіаса.
Те, що сталося згодом, закріпило модель. Марбелья роками була літньою столицею королівської родини Саудівської Аравії: король Фахд збудував собі тут поруч величезний палац із власною мечеттю й приїжджав із величезним почтом. Це змінювало місцеву економіку десятиліттями.
А на круговому розвʼязку при вʼїзді стоїть «Перемога» — громаддя з бронзи понад двадцять метрів заввишки, яке жителі Марбельї називають «статуєю росіянина». Її представили 1994 року як подарунок мера Москви, а закінчилося все в суді, разом із крадіжкою документів і сумнівами, чи встановлена скульптура — та, яку купили.
Цей епізод належить до іншого етапу: каденції мера Хесуса Хіля, що 2006 року вилилася в операцію «Малайя», одну з найбільших справ про корупцію в містобудуванні в Іспанії, настільки серйозну, що уряд розпустив міську раду Марбельї.
Її автор — грузин Зураб Церетелі, творець московського Петра Великого заввишки майже сто метрів, якого пів міста ненавидить. Жителі Марбельї дивляться на неї з сумішшю глуму й ніжності: вона непомірна, і тому тут до місця.
Його відкрили в травні 1970 року. До того на цьому місці були лише пляж і очеретяні зарості: усе, що видно сьогодні, — біле селище, марина, торгові вулиці — зведено за трохи більше як пів століття, за одне людське життя.
Каталонський забудовник, що розбагатів, зводячи цілі квартали житла для робітників у повоєнному Мадриді, і з цим статком приїхав на південь, щоб збудувати точнісінько протилежне: розкішний порт. Повна назва місця — Пуерто-Хосе-Банус.
Бо його спроєктували так, щоб він був на нього схожий. Ключовим рішенням проєкту було зімітувати старе одвічне андалуське селище — невисокі побілені будинки, вузькі вулиці, бугенвілії — з розкішною мариною перед ним, замість того щоб ставити висотні блоки, як робили на всьому узбережжі.
Нольді Шрек, дизайнер, який перед тим працював у Беверлі-Гіллз, серед декорацій і вілл голлівудських зірок. Звідси та дуже дивна межа між справжнім і змонтованим, яку й досі відчуваєш, прогулюючись, і яка зробила ансамбль взірцем для пів середземноморського узбережжя.
Світовою подією першого рангу: були присутні Ага-хан, Роман Полянський і князь Реньє та княгиня Грейс Монако, а триста офіціантів подали двадцять два кілограми ікри тисячі семистам гостям. Співати запросили Хуліо Іглесіаса, який тоді був майже невідомий.
Вона зветься «Перемога», її автор — грузинський скульптор Зураб Церетелі, і її встановили 1994 року, представивши як подарунок мера Москви. Реальність була каламутніша: вона коштувала міській скарбниці грошей і двох земельних ділянок, справа дійшла до суду разом із крадіжкою документів, і навіть сумнівалися, що встановлена скульптура — та, яку купили.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Marbella офлайн, коли захочете.

Читати далі