Громаддя з бронзи й міді заввишки понад двадцять метрів на круговому розвʼязку при вʼїзді до Пуерто-Бануса. Вона зветься «Перемога», хоча тут її так ніхто не називає: для жителів Марбельї це просто «статуя росіянина». А за нею стоїть історія, що закінчилася в суді.
Подарунок, що дорого обійшовся
Її автор — Зураб Церетелі, грузинський скульптор, відомий своїми колосальними монументами, і встановили її 1994 року, у розпал каденції Хесуса Хіля як мера. Офіційна версія казала, що це подарунок мера Москви Марбельї, жест дружби вартістю в цілий статок.
Версія, що спливла згодом, куди каламутніша: той «подарунок» зрештою коштував міській скарбниці чималу суму й дві муніципальні ділянки, а справа закінчилася в суді, разом із викраденням документів.
Мало того, хтось почав підозрювати, що встановлена статуя навіть не та сама, яку купили, бо розміри не сходилися. Це з тих подробиць, які в тодішній Марбельї мало кого дивували.
Скульптор і мер
Церетелі відомий, а радше сумнозвісний, непомірністю своїх робіт. Йому належить гігантська статуя Петра Великого над річкою в Москві, заввишки понад девʼяносто метрів, яку в його власному місті ненавидить половина населення. І колосальна фігура Колумба, від якої відмовилися кілька американських міст.
Хесус Хіль був мером Марбельї з 1991 до 2002 року, із власною партією, і водночас президентом «Атлетіко Мадрид». Він керував муніципалітетом із зухвалістю, яку одні обожнювали, а інші вважали нестерпною, і зрештою опинився в оточенні судових справ.
Такий спосіб урядування — роздавати муніципалітет, наче власне майно, — тривав і після Хіля й остаточно вибухнув 2006 року операцією «Малайя», однією з найбільших справ про корупцію в містобудуванні в історії Іспанії. Це було настільки серйозно, що уряд розпустив міську раду.
Жителі Марбельї дивляться на статую з сумішшю глуму й ніжності. Вона величезна, непомірна й трохи не на своєму місці, і тому так добре сюди пасує: у місці, яке завжди грало на широку ногу й не завжди казало всю правду.
Не пропустіть
«Статуя росіянина»
Вона зветься «Перемога», але так її ніхто не називає. Її автор — грузин Зураб Церетелі, 1994 рік.
Подарунок закінчився в суді
Він коштував міській скарбниці грошей і двох ділянок, разом із викраденням документів.
Навіть розміри не сходилися
Дійшло до підозри, що встановлена статуя не та, яку купили.
Церетелі робить колосів
Йому належить московський Петро Великий заввишки майже сто метрів, якого ненавидить пів міста.
Як це вписується у твою поїздку до Марбельї
Вона стоїть на круговому розвʼязку на вʼїзді до Пуерто-Бануса, тож її неминуче бачиш, коли приїжджаєш, хоч автомобілем, хоч автобусом. Проминути її неможливо.
Як зупинка це пʼять хвилин: обійти її, подивитися з кількох точок і йти далі. Її інтерес не мистецький, а документальний: це памʼятник, який найкраще підсумовує конкретну добу цього міста.
Разом зі скульптурами Далі на Авеніда-дель-Мар вона складає розділ публічного мистецтва Марбельї девʼяностих. Побачивши обидва, досить добре розумієш, про що все це було.
Часті запитання
А хто такий був цей Хесус Хіль?
Неповторна постать, з тих, що трапляються лише раз. Хесус Хіль був мером Марбельї впродовж девʼяностих років і водночас президентом «Атлетіко Мадрид», тож уяви собі рівень галасу. Він керував містечком, ніби воно було його власністю, з розвʼязністю й зухвалістю, які одні обожнювали, а інші не терпіли. Він обіцяв і обіцяв, роздавав щедрою рукою, і все скінчилося, як і ця статуя, скандалами й судами. Чиста Марбелья тієї доби.
Цей грузинський скульптор відомий?
Ще й як, а радше сумно знаменитий через гігантизм своїх робіт. Зурабу Церетелі належить велетенська статуя Петра Великого, що панує над річкою в Москві, понад девʼяносто метрів, яку у власному місті ненавидить пів населення. І йому ж належить та колосальна фігура Колумба, яку кілька міст Сполучених Штатів відкидали одне за одним через її непомірність, аж поки її не поставили в Пуерто-Рико. З таким послужним списком дивно було б, якби він зробив для нас щось маленьке.
І чим скінчилася вся та корупція?
Чимось набагато більшим за статую. Той спосіб правління, коли містечко ділили, як власний маєток, тривав і після Хіля й остаточно вибухнув у дві тисячі шостому році «Операцією Малайя», однією з найбільших справ про корупцію в містобудуванні в історії Іспанії. Це було настільки серйозно, що уряд зробив щось нечуване: розпустив усю міську раду Марбельї. Коли проходитимеш повз цю громаду, подумай, що це лише верхівка величезного айсберга.
