Уся ця гармонія червоних фасадів і нескінченних аркад народилася з трагедії. У ніч на 21 вересня 1561 року пожежа поглинула центр Вальядоліда: згоріло понад чотириста сорок будинків, і три дні місто було суцільним багаттям.
Деревʼяне місто
Тодішній Вальядолід був здебільшого деревʼяним і фахверковим: тісні будинки, балки, виступи верхніх поверхів, що майже торкалися один одного над вузесенькими вулицями. Усе спалахнуло, як смолоскип, і вогонь перестрибував із даху на дах, і ніхто не міг його спинити.
Тому під час відбудови запровадили нові правила: ширші вулиці, регламентовану висоту й менш горючі матеріали. Пожежа була катастрофою, але й поштовхом до першої великої операції сучасного містобудування в Іспанії.
Двір переїхав до Мадрида за кілька місяців до того, але Філіп II — який народився в цьому місті, у палаці Піментель, — не погодився відбудовувати абияк.
Він доручив проєкт Франсіско де Саламанці і з 1562 року звів те, чого в Європі ще не існувало: замкнену, правильну площу, цілком оточену аркадами, задуману як єдиний містобудівний твір.
А за два роки до того — щось гірше
Під таким упорядкованим спокоєм Пласа-Майор ховається значно тяжча памʼять. За два роки до пожежі, 1559 року, ця площа побачила найгучніші аутодафе іспанської інквізиції.
Вони були спрямовані проти групи вальядолідських протестантів на чолі з доктором Касальєю, колишнім придворним проповідником. Їх засудили й стратили перед натовпом, а королівська родина спостерігала з балконів.
Ті аутодафе у Вальядоліді та Севільї позначили мить, коли монархія вирішила викорінити будь-які паростки протестантизму в Іспанії. Це був політичний сигнал не менше, ніж релігійний.
На цій самій землі були ринки й свята, так, але й кориди, проголошення королів і публічні страти, а люди юрмилися на балконах, наче на виставі. Ця бруківка бачила майже все.
Не пропустіть
Ніч на 21 вересня 1561 року
Згоріло понад 440 будинків, і три дні місто було суцільним багаттям.
Згоріло так швидко через дерево
Тісні будинки, балки й виступи поверхів, що майже торкалися над вулицею.
Філіп II створив щось нове
Доручив Франсіско де Саламанці замкнену правильну площу, якої до того в Європі не існувало.
А за два роки до того — аутодафе
1559 року, проти протестантів доктора Касальї, з королівською родиною на балконах.
Як це вписується у твою поїздку до Вальядоліда
Місце дії — Пласа-Майор, у самому центрі міста. Усе видно з тієї самої зупинки, і її варто обійти цілком, щоб оцінити правильність ансамблю.
Зупинка — пʼятнадцять-двадцять хвилин, щоб прочитати площу під цим кутом. Вхід вільний, у будь-яку годину.
Звідси починається все: собор, ринок Валь і квартал тапас, а в протилежному напрямку — Сан-Пабло і квартал палаців.
Часті запитання
Чи сталося тут щось іще гірше за пожежу?
Ох, так, і від цього мурашки по шкірі. За два роки до пожежі, у 1559 році, ця площа побачила найгучніші аутодафе іспанської інквізиції, проти групи вальядолідських протестантів на чолі з доктором Касальєю, колишнім придворним проповідником. Їх засудили й стратили перед натовпом. А на другому, жовтневому, особисто був присутній сам Філіп II, щойно повернувшись із Фландрії. Важко уявити, як він ступав цими самими плитами, правда?
Чому воно згоріло так швидко?
Бо тодішній Вальядолід був значною мірою деревʼяним і фахверковим: тісні будинки, балки, виступи, що майже торкалися один одного з різних боків надзвичайно вузьких вулиць. Усе спалахнуло як смолоскип, і вогонь перестрибував з даху на дах, і ніхто не міг його зупинити. Тому, відбудовуючись, запровадили інший спосіб будувати, з більшою кількістю каменю й цегли. Місто засвоїло урок ціною того, що втратило майже все.
