Дах із кованого заліза та скла, деревʼяні вітрини й маленькі балкончики нагорі: це неушкоджений шматок XIX століття. Його звелів збудувати 1886 року далекоглядний і заможний торговець, який хотів для Вальядоліда одну з тих елегантних галерей, що бачив у Парижі.
Паризька мрія в Кастилії
Дон Еусебіо Гутьєррес доручив проєкт архітекторові Херонімо Ортісу де Урбіні, який зʼєднав дві вулиці — Фрай-Луїс-де-Леон і Кастелар — цим критим пасажем із заліза та скла, освітленим тоді газом: технологічна розкіш як на ті часи.
Його поділили на дві частини, зчленовані центральною ротондою під скляним куполом, щоб світло лилося потоком цілий день. Ця схема — точнісінько схема паризьких галерей, які правили за взірець.
Мода прийшла з Парижа: на початку XIX століття там почали накривати провулки залізом і склом, щоб можна було робити покупки, не мокнучи, і ці галереї стали прямими прабатьками великих універмагів і нинішніх торгових центрів.
Вони були царством неквапливого гуляки, того, хто розглядає вітрини, не обовʼязково щось купуючи. Вальтер Беньямін присвятив їм ціле дослідження, вважаючи їх символом XIX століття.
Мрія, що не здійснилася
Цікаво, що велика мрія Гутьєрреса здійснилася не до кінця: пасаж, такий вишуканий і такий дорогий, занепав невдовзі після відкриття. Можливо, тому, що тодішній Вальядолід ще не був готовий до такої пишноти.
Це звична історія іспанських торгових галерей: паризьку модель скопіювали без критичної маси буржуазних покупців, яка тримала її у Франції, і багато з них зачахли.
Знадобилася дуже дбайлива реставрація наприкінці XX століття, щоб повернути йому блиск і знову заповнити крамницями. Сьогодні він працює і є одним із найфотогенічніших куточків центру.
У центральній ротонді, під скляним куполом, стоїть скульптура Меркурія, бога торгівлі. Деталь, що досконало підсумовує, навіщо це місце збудували.
Не пропустіть
Збудована 1886 року
На замовлення торговця Еусебіо Гутьєрреса, за проєктом Херонімо Ортіса де Урбіни.
Скопійована з Парижа
Криті галереї із заліза та скла були прямими прабатьками торгових центрів.
Освітлена газом
Технологічна розкіш як на ті часи, зі скляним куполом над центральною ротондою.
Зазнала невдачі невдовзі після відкриття
Надто вишукана й дорога для тодішнього Вальядоліда. Відродилася наприкінці XX століття.
Як це вписується у твою поїздку до Вальядоліда
Він у центрі, між вулицями Фрай-Луїс-де-Леон і Кастелар, за кілька хвилин від Пласа-Майор.
Зупинка — десять хвилин: увійти з одного кінця, подивитися на купол і вийти з другого. Вхід вільний у години роботи крамниць.
Він ідеально вписується в маршрут центром, дорогою до площі Португалете і театру Кальдерон.
Часті запитання
Звідки взялася мода на ці криті пасажі?
З Парижа, і з усім його шармом. На початку XIX століття там почали накривати провулки залізом і склом, щоб можна було робити покупки, не мокнучи, і ті галереї були прямим дідусем універмагів і навіть наших торгових центрів. Це було царство неквапливого гуляки, того, хто йшов подивитися й показати себе, не поспішаючи. Коли дон Еусебіо привіз цю ідею сюди, він імпортував найсучасніше в Європі; тому цей дах має такий нетутешній вигляд.
