На кілька годин кожного жовтня це найпомітніша будівля Іспанії: на її сцені вручають премії Принцеси Астурійської, які багато хто називає малими Нобелівськими преміями півдня Європи. Але театр значно старший за премії, і 1934 року він згорів дотла.
Камʼяний фенікс
Його збудували між 1883 і 1892 роками під керівництвом архітектора Хуана Мігеля де ла Гуардії, і він носить імʼя астурійського поета Рамона де Кампоамора, уродженця Навії, якого дуже читали в XIX столітті.
Сьогодні його памʼятають передусім за чотири рядки, які впізнає будь-який іспанець: «У цьому зрадливому світі ніщо не є ні правдою, ні брехнею: усе залежить від кольору скла, крізь яке дивишся».
Під час революції 1934 року театр згорів дотла, і вціліла лише фасадна стіна. Те, що видно, — камʼяний фенікс: первісний фасад з інтерʼєром, відбудованим потім з нуля.
Та революція знищила значну частину монументального Овʼєдо: згоріли також університет, ратуша і Камара-Санта собору, яку підірвали динамітом.
Премії та опера
Премії Принцеси Астурійської — раніше Принца — вручають тут щоосені з 1981 року, і крізь ці двері проходять королі, лауреати і камери з пів світу. Це образ цього міста, що облітає весь світ.
Звідси ж походять і дві найулюбленіші скульптури Овʼєдо: Вуді Аллена, після того як він отримав премію 2002 року і розсипався в похвалах місту, і Мафальди, після того як її 2014 року отримав Кіно.
Але для овʼєдців Кампоамор — не лише театр одного урочистого вечора, а їхня одвічна опера. Оперний сезон Овʼєдо — один із найдавніших і найшанованіших в Іспанії: він почався наприкінці сорокових років і досі щоосені та щозими заповнює цю залу.
Усередині це зала італійського типу з ложами і ярусами, розписаною стелею і великою завісою, відбудована після пожежі, але вірна типології XIX століття.
Не пропустіть
Тут вручають премії Принцеси
Щоосені з 1981 року, з королями, лауреатами і камерами з пів світу.
Збудований між 1883 і 1892 роками
Хуаном Мігелем де ла Гуардією, з імʼям астурійського поета Рамона де Кампоамора.
Згорів дотла 1934 року
Уціліла лише фасадна стіна. Те, що видно, — фенікс, відбудований зсередини.
І це опера міста
Один із найдавніших і найшанованіших сезонів Іспанії, з кінця сорокових.
Як це вписується у твою поїздку до Овʼєдо
Він поруч із вулицею Урія і Кампо-де-Сан-Франсіско, у районі розширення XIX століття, за кілька хвилин від старого міста.
Екскурсія інтерʼєром з гідом триває близько сорока хвилин і варта того заради зали. Перевір програму і розклад: це чинний театр.
Навколо пролягає маршрут скульптур просто неба: Culis Monumentalibus зухвало дивиться на нього з протилежного тротуару.
Часті запитання
Хто такий був той Кампоамор, що дав імʼя театру?
Астурійський поет, народжений у Навії, якого дуже читали в XIX столітті, а сьогодні памʼятають насамперед за чотири рядки, які впізнає будь-який іспанець: «У цьому зрадливому світі ніщо не правда й не брехня; усе залежить від кольору скла, крізь яке дивишся».
А ти знаєш, що опера тут звучить уже понад сімдесят років?
Оперний сезон Овʼєдо — один із найстаріших і найшанованіших в Іспанії: він почався наприкінці сорокових років і досі щоосені й щозими заповнює цю залу. Для жителів Овʼєдо Кампоамор — не просто театр для урочистого вечора, це їхня опера на все життя.
