Піднімися вулицею Гран-Віа, і в якийсь момент помітиш, що одна будівля затуляє тобі небо. Цей колос зі світлого каменю, що здіймається уступами, ніби вирізьблена гора, — будівля Telefónica: перший хмарочос Іспанії і, коли його завершили 1929 року, найвища будівля Мадрида, і цей титул вона зберігала до 1953 року. Майже девʼяносто метрів у місті, яке доти не піднімалося вище пʼяти поверхів. Для мадридців двадцятих років це була наукова фантастика.
Хмарочос, що приніс Нью-Йорк до Мадрида
Проєкт підписав архітектор Ігнасіо де Карденас, але за ним стояла рука американця Луїса С. Вікса і вся машинерія ITT — американської компанії, разом із якою 1924 року народилася Telefónica. Ось чому тут так відчувається Мангеттен: техніка, інженери й уміння будувати у висоту прийшли зі Сполучених Штатів.
Подивися, як громада звужується догори уступчастими поверхами — цей силует у Нью-Йорку називали «весільним тортом». Карденас спроєктував його так, щоб виконати міську постанову про світло й провітрювання вулиць, але вийшов чистий американський хмарочос, посаджений у самому серці Мадрида. Оздоблення вежі, натомість, барокове, у стилі чурригереско: поступка місцевому смаку, щоб той іноземний велетень не надто різав око.
Будівля поділила історію на «до» і «після». Після Telefónica Мадрид перестав дивитися вниз: зʼявилася площа Іспанії зі своїми вежами пʼятдесятих років, а згодом і весь проспект Кастельяна. Але першим був саме цей.
Вежа в часи Громадянської війни
Під час Громадянської війни ця вежа була найбажанішим артилерійським спостережним пунктом Мадрида. Згори було видно весь фронт, тож Республіка поставила тут своїх вартових, а артилеристи протилежного табору використовували її як орієнтир для прицілювання. Будівля зазнала сотень влучань і вистояла.
Усередині до того ж була міжнародна телефонна станція, і це перетворило будівлю на нервовий центр світової інформації про війну: усі іноземні кореспонденти мусили підніматися сюди, щоб надиктувати свої репортажі, пройшовши спершу республіканську цензуру. Між цими стінами про війну в Іспанії розповідали всій планеті — телефоном і під бомбами. Хемінгуей, серед інших, піднімався на дах дивитися, як на місто падають снаряди.
Сьогодні вежа стоїть, шрами залатано, а життя в неї набагато спокійніше. На перших поверхах є культурний простір фундації компанії з виставками мистецтва й технологій та залою, присвяченою історії телефону, і вхід туди вільний. Тож цей колос уже не лише офіси: можеш переступити поріг і зазирнути всередину першого хмарочоса Іспанії.
Не пропустіть
Уступчастий силует
Нью-йоркський «весільний торт», пристосований до мадридської міської постанови про світло на вулицях.
Культурний простір
На перших поверхах — виставки мистецтва й технологій із вільним входом.
Вежа кореспондентів
Звідси світові диктували хроніку Громадянської війни — через цензуру.
Оздоблення в стилі чурригереско
Поступка іспанському смаку в будівлі суто американської техніки.
Як це вписується у твою прогулянку Гран-Віа
Telefónica стоїть на центральній ділянці проспекту, між Ред-де-Сан-Луїс і площею Кальяо. Спускаючись на схід, за пʼять хвилин дійдеш до Сіркуло-де-Бельяс-Артес і площі Сібелес; піднімаючись на захід — до будинку Карріон з його вивіскою Schweppes, а далі — до площі Іспанії.
Під твоїми ногами, на перехресті Ред-де-Сан-Луїс, одна з найстаріших станцій метро Мадрида: її відкрили 1919 року разом із першою лінією міста, і роками вона називалася саме «Ред-де-Сан-Луїс». Поки нагорі зносили цілий квартал, щоб прокласти Гран-Віа, унизу вже курсували перші потяги.
Щоб відчути масштаб, відійди в бік Кальяо й озирнися: звідти видно, як уступи вежі вимальовуються на тлі неба. А якщо хочеш почути повну історію того, як будували цей проспект, — заради нього знесли понад триста будинків і чотирнадцять цілих вулиць, — маршрут Viavoy «Gran Vía і сучасний Мадрид» розповідає її зупинка за зупинкою разом із місцевою гідинею.
Часті запитання
Чому вона так схожа на нью-йоркський хмарочос?
Бо, по суті, компанія була наполовину американською. Телефоніка зʼявилася в 1924 році на капітал американської ITT, яка привезла своїх інженерів і свій спосіб будувати у висоту. Креслення підписував Карденас, але за ним стояла вся та американська машина, що вміла зводити вежі. Шматок тієї індустрії, посаджений посеред Гран-Віа.
Це правда, що під час війни всередині працювали журналісти?
Так, і це щось просто романне. Тут усередині була міжнародна телефонна станція, тож усі іноземні кореспонденти мусили підніматися сюди, щоб диктувати світові свої репортажі, проходячи спершу через цензуру Республіки. У стінах цієї вежі всій планеті розповідали про війну в Іспанії — телефонними дзвінками й під бомбами.
Чи можна сьогодні зайти всередину?
Можна, і воно того варте. На перших поверхах є культурний простір фундації компанії з виставками мистецтва й технологій і невеликою залою, що розповідає історію телефону. Вхід вільний. Тож цей велетень уже не лише офіси: ти можеш переступити поріг і трохи роздивитися всередині першого хмарочоса Іспанії.
