Палац Альхаферія
Квиток близько 5 €, і добра година на огляд. Він за двадцять хвилин пішки від центру або кілька хвилин трамваєм: це єдина памʼятка Сарагоси, до якої треба їхати за межі старого міста, і вона беззаперечно того варта.

Єдине велике свідчення ісламського мистецтва XI століття, що лишилося в Європі, з арками, які на двісті років передвіщають Альгамбру. На що дивитися, що додали пізніше і чому варто бронювати.
🎧 На маршруті Альхаферія і палацова СарагосаАль-Андалус залишив дуже мало палацової архітектури так далеко на півночі, а з того небагатого майже нічого не вціліло. Тому ця будівля виняткова: палац для відпочинку, зведений у XI столітті, коли Сарагоса була незалежним королівством, дійшов до нас майже цілим і сьогодні вміщує Кортеси Арагону. Майже тисяча років послідовних призначень, про які можуть розповісти небагато іспанських будівель.
XI століття, між Кордовою і Гранадою.
Коли на початку XI століття Кордовський халіфат розпався, андалуська частина півострова роздрібнилася на королівства тайф, і Сарагоське було одним із найзаможніших і найосвіченіших. Тоді цей палац і звели як заміську резиденцію для відпочинку за мурами, у добу величезної інтелектуальної й мистецької витонченості.
Цей період — ланка, якої бракує більшості маршрутів ісламським мистецтвом Іспанії: вони зазвичай ведуть від Кордовської мечеті до Альгамбри, перескакуючи два століття. Тут є те, що було посередині, і воно пояснює, як прийшли від одного до іншого.
Дивитися треба на арки: перехрещені, багатолопатеві, мішанолінійні, накладені одна на одну в кількох площинах, аж поки не утворюють ґратчасті візерунки, що вже не мають жодної конструктивної функції. Це наступний крок після того, що зробили в Кордові, доведений майже до абстракції, де арка перестає тримати й стає чистим малюнком.
Золотий зал (Салон-Дорадо) і двір із басейном — головні частини, з різьбленою штукатуркою, капітелями й аркадами, які прямо передвіщають те, що через два століття створять у Гранаді. Якщо побачиш це до Альгамбри, то зовсім по-іншому прочитаєш і її.
Квиток близько 5 €, і добра година на огляд. Він за двадцять хвилин пішки від центру або кілька хвилин трамваєм: це єдина памʼятка Сарагоси, до якої треба їхати за межі старого міста, і вона беззаперечно того варта.
Дорогою між центром і Альхаферією — останні ворота міських мурів, з тесаними каменями, поцяткованими слідами влучань 1809 року, які вирішили не лагодити. Це єдине місце, де можна буквально торкнутися того, що сталося під час Облог.
Завантажте застосунок і відкрийте Zaragoza офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Альхаферія і палацова Сарагоса з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Після християнського завоювання 1118 року будівлю не зруйнували: вона стала палацом арагонських королів, які користувалися нею століттями. Саме ця тяглість дала змогу вціліти андалуському декору, тоді як в інших місцях він зник повністю.
У XV столітті Католицькі королі добудували згори цілий поверх із парадними залами та багатобарвною кесонною стелею мудехар виняткової якості, з їхніми гербами та ярмом і стрілами, що повторюються. У результаті вийшла будівля, де XI і XV століття співіснують по вертикалі, одне над одним.
Потім настав занепад. Тут був осідок інквізиції, згодом військова казарма, і зрештою будівля напівзруйнувалася, а андалуський декор збили, замурували або розібрали. На світлинах початку XX століття будівлю не впізнати.
Реставрація, що її врятувала, була довгою й ретельною і припадає на другу половину XX століття, а подекуди її критикували за масштаб реконструкції. Це варто знати: не все, що ти бачиш, оригінальне, хоча загальний підхід був обережним.
Історію завершує нинішнє призначення. Із вісімдесятих років будівля є осідком Кортесів Арагону, із залами пленарних засідань і парламентськими приміщеннями, збудованими всередині комплексу, у сучасному корпусі, що співіснує з історичним.
Це рішення було свідомим і має логіку: повернути будівлі функцію справжньої влади замість перетворювати її на музей. Через тисячу років після того, як звідси правив король тайфи, тут і досі ухвалюють рішення про цей край.
Практичний наслідок — відвідини залежать від політичного життя. У дні пленарних засідань доступ обмежують, а розклад змінюється відповідно до парламентського календаря, тож перевірити заздалегідь — не обережність, а необхідність.
Варто також знати, що вежа Трубадура, найдавніша частина комплексу, старша навіть за сам палац, дала назву опері Верді «Трубадур» — через іспанську пʼєсу, на якій та ґрунтується. Цей факт часто переказують, і він правдивий.
Дорогою назад до центру — інший великий двір міста: ренесансний, XVI століття, який французький антиквар купив 1903 року, розібрав по частинах і вивіз до Парижа, де той простояв понад пʼятдесят років. Двір повернувся, і його знову зібрали всередині будівлі на Косо. Вхід безкоштовний.
Ренесансний палац XVI століття з двоповерховим двором і великим різьбленим деревʼяним карнизом, характерним для арагонської цивільної архітектури. Сьогодні це виставкова зала Провінційної ради з безкоштовним входом: заходиш, перетинаєш двір і виходиш.
Мистецтво незалежних королівств, що виникли, коли на початку XI століття розпався Кордовський халіфат. Це ланка, якої бракує більшості маршрутів ісламським мистецтвом Іспанії: вони ведуть від Кордовської мечеті до Альгамбри, перескакуючи два століття. Альхаферія — це те, що було посередині.
Бо її перехрещені й багатолопатеві арки, накладені в кількох площинах аж до ґратчастих візерунків без конструктивної функції, прямо передвіщають мову, яка через два століття розівʼється в Гранаді. Якщо побачити це раніше, по-іншому читаєш Альгамбру, бо розумієш, звідки походить те, чим там захоплюються.
Дуже бажано, особливо у високий сезон. Будівля — осідок Кортесів Арагону, і години відвідин змінюються залежно від парламентської роботи: у дні пленарних засідань доступ обмежують, а бувають дні, коли палац зачинений. Перевірити це, перш ніж туди їхати, — не обережність, а необхідність.
Цілий поверх над ісламським палацом, у XV столітті, з парадними залами та багатобарвною кесонною стелею мудехар виняткової якості, з гербами та ярмом і стрілами, що повторюються. У результаті вийшла будівля, де XI і XV століття співіснують по вертикалі, одне над одним, і жодне не стерло іншого.
Будівля пережила інквізицію й довге використання як військова казарма і зрештою напівзруйнувалася, а андалуський декор збили або замурували. Реставрація другої половини XX століття була довгою й ретельною, але подекуди її критикували за масштаб реконструкції. Не все, що ти бачиш, оригінальне.
Так. Вежа Трубадура, найдавніша частина комплексу, старша за сам палац, дала назву «Трубадуру» Верді через «Трубадура», іспанську пʼєсу Антоніо Гарсії Гутьєрреса, на якій ґрунтується опера. Вежу можна відвідати під час огляду.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Zaragoza офлайн, коли захочете.
