Лабіринт басейнів із солоною водою, водоспадів, місточків і чорної вулканічної скелі, поцяткований пальмами, куди місто приходить купатися цілий рік. Його спроєктував Сезар Манріке — художник, який навчив Канари будувати, не воюючи з природою, — і він так і не побачив його завершеним.
Почерк Манріке, впізнаваний у всьому
Це не звичайний аквапарк. Тут немає прямих ліній, що ріжуть око, ані брутальних контрастів: вода, вулканічний камінь і рослини працюють разом, ніби все саме виросло між скелями. Це фірмовий знак Манріке.
Уродженець Лансароте збудував свою карʼєру на конкретній ідеї: архітектура на Канарах має народжуватися з вулканічного ландшафту, а не навʼязуватися йому. Хамеос-дель-Агуа, оглядовий майданчик Мірадор-дель-Ріо чи Сад кактусів на Лансароте — усі вони відповідають тому самому принципу.
На архіпелазі, який у шістдесяті й сімдесяті роки заповнювався безладною туристичною забудовою, така позиція була радикальною, а на Лансароте йому вдалося перетворити її на політику острова. Його вплив на те, як сьогодні виглядають острови, важко перебільшити.
Тут парк займає близько двадцяти двох тисяч квадратних метрів, відвойованих біля самого моря, з басейнами солоної води, яку закачують з Атлантики. У гарний день він повний сімей, дітей, що стрибають у воду, і літніх людей, які пропливають довжину за довжиною.
Мимовільний заповіт
Манріке загинув 1992 року в автомобільній аварії на рідному Лансароте, неподалік від власного фонду. Парк відкрили 1995 року, уже без нього, тож це один із його останніх великих проєктів і його посмертна робота на Тенерифе.
До того ж у нього є старший брат на півночі острова: Лаго-Мартьянес у Пуерто-де-ла-Крус, який Манріке підписав на кілька років раніше. Ідея та сама — купатися в морській воді серед вулканічної скелі, — але там у більшому масштабі.
Ця формула відповідає на реальну проблему островів: на багатьох ділянках канарського узбережжя берег — це урвище чи гостра скеля, без придатного для купання пляжу. Басейни із солоною водою розвʼязали міське купання там, де природа його не пропонувала.
Варто дивитися на нього і під цим практичним кутом, а не лише естетичним: це громадська інфраструктура, якою дуже активно користуються, а не памʼятник. І це, мабуть, найкращий спосіб ушанувати художника, який хотів, щоб його твори жили разом із людьми.
Не пропустіть
Його спроєктував Сезар Манріке
Художник із Лансароте, автор Хамеос-дель-Агуа, який навчив Канари будувати разом із ландшафтом.
Він так і не побачив його
Загинув 1992 року в аварії на Лансароте. Парк відкрили 1995 року, без нього.
Солона вода з Атлантики
22 000 м², відвойованих біля моря, з басейнами, водоспадами й чорною вулканічною скелею.
У нього є старший брат
Лаго-Мартьянес у Пуерто-де-ла-Крус, підписаний Манріке на кілька років раніше й у більшому масштабі.
Як це вписується у твою поїздку до Санта-Крус-де-Тенерифе
Він на набережній, одразу за Аудиторіумом Тенерифе і замком Сан-Хуан-Баутиста, на прибережному бульварі.
Його можна обійти й роздивитися ззовні за пʼятнадцять хвилин або провести тут пів дня в купальнику: вхід платний, за помірну ціну, і є всі зручності.
Ця зупинка найкраще поєднується з вежами Санта-Крус, які видно з води, і з Пальметумом, що лежить у кінці бульвару. Усі три завершують морський маршрут.
Часті запитання
Чи має він старшого брата на півночі острова?
Так. Роками раніше Манріке вже створив знамените Лаго-Мартіанес у Пуерто-де-ла-Крус, на іншому боці Тенерифе. Цей парк столиці — наче його молодший брат: та сама ідея купатися в морській воді серед вулканічних скель, але в місті «чічарреро», як жартома звуть мешканців Санта-Круса.
