Червоні дахи, цегла й деревʼяний фахверк вінчають пагорб, що розділяє два пляжі: він схожий на велетенський котедж з англійської сільської місцевості й не має нічого від іспанського замку. Пояснення буквальне. Його замовила королева-регентка Марія Крістіна Габсбурзька англійському архітекторові Селдену Ворнуму, бо хотіла літню резиденцію з видом на цю затоку. І ця примха змінила долю міста.
Як палац винайшов літню столицю
Механізм простий і цілком у дусі XIX століття: куди їде двір, туди рушає й усе інше. Коли королева вирішила проводити тут літо, слідом приїхали аристократи, банкіри, дипломати й посли, яким треба було бути поблизу влади в ті місяці, коли Мадрид порожнів.
Ця сезонна міграція збудувала місто, яке відвідують сьогодні. Великі готелі, купальня Ла-Перла, Гран-Казино, театр Вікторія-Еухенія, невеликі палаци Енсанче — усе це звели за кілька десятиліть, щоб обслуговувати літній двір. 1887 року, коли приїхала королева, це було маленьке місто, що щойно знесло свої мури; через тридцять років це був найелегантніший курорт Іспанії.
Стиль палацу — англійський стиль королеви Анни з високими димарями, мансардами й навмисною асиметрією, і свого часу він видавався екзотичним. Ворнум вирішив його як великий заміський будинок, а не як королівську резиденцію, і це пасує до думки, що тут двір переставав поводитися як двір.
Сади — саме їх і відвідують
Інтерʼєр палацу закритий для широкої публіки: сьогодні тут проходять літні курси Університету Країни Басків, концерти й культурні заходи, тож усередину потрапляють лише з певної нагоди. А от сади відкриті вільно й безкоштовно, і саме в них справжній інтерес для відвідувача.
Пагорб, на якому він стоїть, — це місце, де затока звужується, і з садів видно Ла-Конча з одного боку та Ондаррету з іншого, а просто навпроти — острів Санта-Клара. Це найкращий вид на затоку, який можна мати, не піднімаючись на гору.
Парк у стилі англійського пейзажного саду, з похилими галявинами, великими деревами й стежками, що спускаються до рівня набережної. Дуже мало хто його перетинає: більшість обходить пагорб тунелем набережної, не здогадуючись, що можна піднятися.
Не пропустіть
Його спроєктував англійський архітектор
Селден Ворнум, у стилі королеви Анни. Тому він схожий на британський заміський будинок, а не на іспанську королівську резиденцію.
Він створив іспанський літній відпочинок
Куди їхав двір, туди їхали банкіри й дипломати. За тридцять років місто наповнилося готелями й казино.
Сади безкоштовні
Інтерʼєр можна побачити лише під час заходу, але парк відкритий від світанку до заходу сонця й дає найкращий вид на затоку.
Місце, де затока звужується
З пагорба видно Ла-Конча з одного боку й Ондаррету з іншого, а навпроти — Санта-Клару.
Як це вписується у твою прогулянку Сан-Себастьяном
Він стоїть якраз між двома пляжами, за пʼятнадцять хвилин пішки від центру набережною. Якщо піднятися садами замість іти тунелем Піко-дель-Лоро, шлях подовжиться на пʼять хвилин, і вид із лишком це виправдає.
Якщо йти далі на захід, за десять хвилин дійдеш до «Гребеня вітру», минаючи монумент королеві Марії Крістіні, який замикає коло цієї історії.
Сади відкриті від світанку до заходу сонця й безкоштовні, і вони чудово підходять для перерви в другій половині дня. Улітку в палаці є культурна програма, і її варто переглянути, бо це єдиний спосіб побачити інтерʼєр.
Часті запитання
А що сталося з палацом, коли королі поїхали?
Він пережив дивні роки: без двору, який би його наповнював, переходив з рук у руки й навіть опинився напівзабутим. З часом його врятувало місто, і сьогодні в нього зовсім інше друге життя: тут проходять літні курси Університету Країни Басків, а також концерти й культурні заходи. Від літньої резиденції королеви — до аудиторії й концертної зали; мені подобається, чим закінчилася ця історія.
