Це емблема Куенки й силует з усіх листівок, що стоїть посеред площі в найвищій і найдавнішій точці першого поселення. А ще це найсуперечливіша памʼятка міста, бо те, що видно сьогодні, — результат двох реставрацій XX століття, які цілком змінили її вигляд.
Сторожова вежа на мусульманському корені
За часів мусульманської Куенки тут здіймалася вежа, що оглядала дороги й стерегла місто, у точці, яка панує над площею, де стояло перше міське ядро. На цьому корені поступово виросла та вежа, яку видно сьогодні.
Вона задокументована здавна: на малюнку 1565 року фламандець Антон ван ден Вейнгарде — який обʼїздив Іспанію, малюючи міста на замовлення Феліпе II, — уже зобразив її квадратною в плані, що панує над ущелиною. Ці види — надзвичайне джерело, щоб дізнатися, якими були іспанські міста до своїх перетворень.
1532 року коваль Естебан Лімосін увінчав її шпиль хрестом і флюгером, обшитими бляхою, щоб вони блищали здалеку. Вежу з годинником мало бути видно: це був інструмент, яким упорядковували спільний час міста.
Реставрації та суперечка
Блискавки й французьке вторгнення серйозно її пошкодили. 1926 року Фернандо Алькантара перебудував її в стилі неомудехар, зняв старий шпиль і поставив дзвіницю, цілком змінивши завершення, яке вона мала чотири століття.
А 1970 року друга реставрація надала їй нинішнього вигляду фортеці із зубцями — заради середньовічнішого вигляду, більш відповідного тому, як, на тодішню думку, мала виглядати давня вежа. Саме про це втручання сперечаються досі.
Це класична суперечка реставрації памʼяток: зберігати те, що є, повертати попередній задокументований стан чи будувати ідеальний образ того, чим памʼятка нібито була. Тут обрали третє, і в результаті памʼятка справжня за місцем та історією, але з багато в чому вигаданим виглядом.
І все ж це незаперечний символ міста й місце, на яке кожен мешканець Куенки показує, кажучи «оце Куенка». А ще це спільний годинник: тут місцеві збираються в новорічну ніч, щоб їсти виноград під удари його дзвонів.
Не пропустіть
Найдавніша точка
На місці сторожової вежі мусульманської Куенки, у точці, що панує над першим поселенням.
Намальована 1565 року
Фламандець Антон ван ден Вейнгарде намалював її квадратною в плані над ущелиною на замовлення Феліпе II.
Її змінили дві реставрації
Неомудехар 1926 року з новою дзвіницею; зубці 1970 року. Про нинішній вигляд досі сперечаються.
Годинник міста
Мешканці Куенки їдять тут виноград у новорічну ніч під удари її дзвонів, як на Пуерта-дель-Соль.
Як це вписується у твою прогулянку Куенкою
Вежа стоїть на площі Еспланада-де-Мангана, на півдорозі між нижнім містом і верхнім старим містом, тож це перша природна зупинка на підйомі. З оглядового майданчика площі видно ущелину Хукара й значну частину сучасного міста.
Звідси підйом триває до Пласа-Майор і собору, а маршрут набирає висоту аж до замку. Це постійний підйом, але короткими відрізками й з краєвидом на кожному.
Вхід на площу вільний і в будь-яку годину, і сюди варто зазирнути й уночі: вежа підсвічена, а з оглядового майданчика видно освітлене нижнє місто. Поруч із нею збереглися археологічні рештки давнього алькасару.
Часті запитання
А ти знав, що тут їдять виноград у новорічну ніч?
У Куенці останню ніч року зустрічають не на будь-якій площі: мешканці Куенки збираються біля підніжжя цієї вежі, щоб зʼїсти виноград під бій її годинника, так само як у Мадриді під годинником на Пуерта-дель-Соль. Мангана — це, зокрема й для цього, годинник міста.
