Усередині Висячих будинків, буквально підвішений над урвищем, живе один із найвпливовіших музеїв Іспанії. Його заснував 1966 року художник Фернандо Собель, щоб зібрати роботи своїх друзів — покоління, яке перевертало іспанський живопис, — і зробив це з настільки новою ідеєю експозиції, що вона змінила спосіб облаштування музеїв у цій країні.
Художник шукає, де повісити своїх друзів
Фернандо Собель народився на Філіппінах у заможній іспанській родині і роками купував роботи іспанських художників-абстракціоністів свого покоління, які в пʼятдесятих і шістдесятих працювали майже без офіційного визнання і ще з меншим ринком.
Йому потрібне було місце, щоб зібрати цю колекцію й зробити її публічною. Він побачив ці напівпорожні будинки, що визирали в порожнечу над ущелиною Уекара, і вирішив, що кращого місця у світі немає. Музей відкрився 1966 року.
На стінах — Чільїда, Тапіес, Мільярес, Саура, Торнер, Руеда, Семпере, Отейса, Герреро і сам Собель: імена цілого покоління, яке сьогодні є в усіх важливих музеях, а тоді було передусім гуртом друзів, яким велося нелегко.
Експозиція, що змінила іспанські музеї
Справді впливовою була не колекція, а те, як її розмістили. Самі митці — передусім Густаво Торнер і Херардо Руеда, а також Собель — спроєктували зали, граючи з природним світлом, старим деревом балок і білими стінами, щоб будівля й живопис вели діалог.
На противагу тогочасному музею-складу з картинами в ряд і етикетками тут кожну залу задумали як простір із власним ритмом: мало картин, багато повітря, вікна, що впускають краєвид ущелини, і підлоги та стелі, які є частиною експозиції.
Для Іспанії 1966 року це було настільки нове, що одразу стало зразком, і значну частину іспанської музеографії наступних десятиліть можна пояснити, подивившись сюди. Рідко буває, щоб невеликий провінційний музей задав стандарт цілій країні, а цей задав.
1980 року Собель подарував музей Фонду Хуана Марча, щоб забезпечити його майбутнє і щоб він належав усім. Відтоді ним опікується фонд, вхід безкоштовний, і крім постійної колекції тут і далі влаштовують тимчасові виставки.
Не пропустіть
Його заснував художник 1966 року
Фернандо Собель — щоб зібрати й показати публіці роботи іспанських абстракціоністів свого покоління.
Його облаштували самі митці
Торнер, Руеда й Собель спроєктували зали, граючи зі світлом, старим деревом і білим кольором.
Змінив іспанську музеографію
Мало картин, багато повітря, а будівля — частина експозиції. Він одразу став зразком для всієї країни.
Вхід безкоштовний
1980 року Собель подарував його Фонду Хуана Марча, який відтоді ним опікується.
Як це вписується у твою прогулянку Куенкою
Музей займає два з трьох Висячих будинків, тож відвідати його — це ще й єдиний спосіб потрапити всередину й визирнути з їхніх вікон у прірву. Бачити мистецтво й урвище на відстані долоні одне від одного — оце і є повний досвід.
Він за пʼять хвилин від Пласа-Майор і собору, поруч із мостом Сан-Пабло. Заклади добру годину: музей невеликий, але задуманий для неквапливого огляду, а краєвиди спонукають зупинятися.
Вхід безкоштовний, і це маловідомий факт, який дивує з огляду на рівень колекції. Перевір щотижневий вихідний день, перш ніж планувати день, бо це єдиний музей старого міста, який не варто лишати на кінець.
Часті запитання
А що сталося із Собелем, який усе це почав?
Він так полюбив це місто, що захотів залишитися в ньому назавжди: хоча помер далеко, у Римі, у тисяча девʼятсот вісімдесят четвертому році, похований він на цвинтарі Куенки. Місто, що його закохало, стало зрештою його остаточним домом.
