Пʼять бронзових коней, що ніби злітають у небо крізь завісу води, посеред найжвавішого кругового перехрестя Віго. Цю роботу 1991 року створив Хуан Хосе Олівейра, вона заввишки близько вісімнадцяти метрів і важить сорок тонн. Це один із символів міста.
Коні стоять тут зовсім не випадково
Вони нагадують про табуни диких коней, бести, що вільно бігали горами цього краю. Олівейра хотів віддати їм шану, і ця відсилка перетворює монументальний фонтан на щось суто галісійське.
І це не спогад про минуле: у горах Галісії й сьогодні живуть табуни напівдиких коней, які весь рік вільно пасуться на волі. Раз на рік у кількох селах відбувається рапа-дас-бестас, коли жителі зганяють табуни в загороду, що зветься курро, і голіруч, без сідел і мотузок, утримують коней, щоб підстригти їм гриви.
Автор має власну історію. Хуан Хосе Олівейра був родом із Туя, почав різьбити вже в зрілому віці й закохався в коней, які раз у раз зʼявляються в його творах. Поставити сорок тонн бронзи на головному круговому перехресті міста було неабиякою ставкою.
Площа, що кілька разів змінювала обличчя
До коней тут стояв памʼятник героям Реконкісти 1809 року — епізоду, коли Віго стало першим містом Іспанії, що звільнилося від військ Наполеона.
Потім зʼявився круглий фонтан із кольоровими струменями, подарований місту кінопродюсером Сесарео Гонсалесом, людиною, гідною роману: зовсім юним він емігрував на Кубу без нічого, розбагатів і повернувся, щоб заснувати Suevia Films, велику продюсерську компанію іспанського кіно сорокових і пʼятдесятих.
Гонсалес сприяв карʼєрі таких зірок, як Лола Флорес чи Сара Монтьєль, і став одним із найвпливовіших людей кіно в Іспанії. Те, що його фонтан стояв тут, а сьогодні його немає, багато говорить про те, як міста переписують свої площі.
До того ж це місце є важливим міським вузлом: тут сходяться Гран-Віа і великі проспекти нового кварталу, і саме тут жителі Віго домовляються зустрітися, коли місце зустрічі має бути видно здалеку.
Не пропустіть
Сорок тонн бронзи
Пʼять коней в ансамблі заввишки близько вісімнадцяти метрів, робота Хуана Хосе Олівейри 1991 року.
Шана бестам
Напівдиким коням, які й сьогодні вільно пасуться в горах Галісії.
Рапа-дас-бестас
Щороку жителі зганяють табуни в курро й утримують коней голіруч, без сідел і мотузок.
Тут був інший фонтан
Його подарував Сесарео Гонсалес, емігрант на Кубі, який повернувся й заснував Suevia Films.
Як це вписується у твою поїздку до Віго
Вона в новому кварталі, наприкінці Гран-Віа, на спуску від парку Кастро. Тут проходиш, ідучи з гори до центру, і це добрий орієнтир.
Зупинка — десять хвилин: обійти фонтан, подивитися, як падає вода й злітають коні, і йти далі. Це кругове перехрестя з дуже жвавим рухом, тож переходь дорогу обережно.
Звідси, спускаючись, дійдеш до Руа-до-Прінсіпе і Порта-до-Сол — торгової осі й центру міста. Піднімаючись — до оглядового майданчика Кастро.
Часті запитання
Невже в цих горах справді водилися дикі коні?
І досі водяться. У горах Галісії живуть табуни напівдиких коней, які вільно пасуться цілий рік. Раз на рік у кількох селах відбувається рапа-дас-бестас: сусіди піднімаються в гори, зганяють табуни в загороду, яку називають курро, і голими руками, без сідел і мотузок, утримують тварин, щоб підстригти їм гриви й поставити тавро. Побачити це наживо — одне з найдавніших дійств, які береже ця земля.
Хто такий цей Сесарео Гонсалес?
Персонаж, гідний роману. Він зовсім юним емігрував на Кубу з порожніми руками, розбагатів і повернувся, щоб заснувати Suevia Films, велику кінокомпанію іспанського кіно сорокових і пʼятдесятих років. Він дав поштовх карʼєрам таких зірок, як Лола Флорес чи Сара Монтьєль, і став одним із наймогутніших людей у кіно тієї Іспанії. Уродженець Віго, який досяг великого успіху й ніколи не забував свого міста.
