Королівське казино Мурсії
Засноване 1847 року, будівництво почалося 1853-го. Національна памʼятка з 1983 року й найвідвідуваніша цивільна будівля регіону. Сорок пʼять хвилин.

Тут ніколи не грали в рулетку. Кожне покоління членів клубу з 1847 року додавало залу, ефектнішу за попередню, і в результаті вийшла подорож усіма модами XIX століття.
🎧 На маршруті Казино, вулиця Траперія і театр РомеаЦе найвідвідуваніша цивільна будівля регіону Мурсія й один із найкращих способів зрозуміти іспанське XIX століття. За фасадом із колонами, гірляндами й каріатидами ховається пів дюжини зал, кожна в іншому стилі, збудованих поколіннями членів клубу, які змагалися в оздобленні.
Товариство заснували 1847 року, а будівництво почалося 1853-го. Відтоді кожне покоління членів клубу додавало зали, одна ефектніша за іншу, і саме цей накопичувальний процес пояснює її характер: тут немає одного стилю, є колекція послідовних амбіцій.
Модель казино як буржуазного клубу повторювалася по всій Іспанії в XIX столітті: приватний простір, де вищий середній клас читав газети, грав у більярд, вів справи й влаштовував бали. Мало які з них зберегли ансамбль таким повним і доглянутим, як цей.
1983 року його оголосили національною історико-мистецькою памʼяткою, і відтоді його можна відвідати за платним квитком, хоча це й досі діюче товариство зі своїми членами.
Воно стоїть просто на вулиці Траперія, головній вулиці Мурсії від завоювання 1266 року, і це розташування невипадкове: товариство хотіло оселитися на найбажанішій вулиці міста.
Засноване 1847 року, будівництво почалося 1853-го. Національна памʼятка з 1983 року й найвідвідуваніша цивільна будівля регіону. Сорок пʼять хвилин.
Завантажте застосунок і відкрийте Murcia офлайн, коли захочете. Пройдіть пішохідний маршрут Казино, вулиця Траперія і театр Ромеа з місцевим гідом у навушниках.
Дізнатися більше про Viavoy →Найвідоміше — Арабське подвірʼя, натхненне Альгамброю, з гіпсовим різьбленням, арками й заскленим куполом, що наповнює світлом простір, задуманий, щоб засліпити з першого кроку. Це неомудехар XIX століття в найамбітнішій версії.
Англійська бібліотека — протилежність: темне дерево, полиці до стелі, близько двадцяти тисяч томів і атмосфера лондонського клубу. Це куточок, де будівля стишує голос.
Бальна зала під своїми люстрами — представницький простір у найчистішому вигляді. А Дамська вбиральня — з розписаною стелею, дзеркалами й духом будуару — підсумовує суспільство, яке її збудувало: окремий простір для жінок, витончений і старанно відокремлений.
Огляд завершують Помпейське подвірʼя з іонічними мармуровими колонами й фонтаном посередині та Більярдна зала. Пройти їх одну за одною — означає здійснити подорож усіма декоративними модами XIX століття менш ніж за годину.
Ця суміш відсилань — арабських, англійських, помпейських, версальських — не непослідовність: це саме те, чого прагнув еклектизм XIX століття, який розумів історичні стилі як каталог, з якого обирають відповідно до призначення кожної зали.
Траперія — хребет історичного центру від християнського заснування міста 1266 року. Назва походить від траперос, торговців сукном і тканинами, які разом зі срібних справ майстрами утворювали два суки (ринкові квартали), успадковані від медини.
Мурсія століттями жила з шовку: в уерті вирощували шовкопрядів, і місто було однією з великих шовкових столиць Іспанії. Тому вулиця суконників була найбагатшою й найбажанішою, і звідси якість її фасадів.
До того ж століттями вона була сценою для прогулянок: тут у найкращому вбранні проходило все місто, тут залицялися й укладали угоди. Сьогодні вона пішохідна й зберігає вигляд шляхетної вулиці, яка знає собі ціну.
За кілька хвилин звідси — театр Ромеа, відкритий 1862 року в присутності Ізабелли II в ложі, на місці саду домініканського монастиря, землю якого звільнила дезамортизація (конфіскація церковного майна). З ним повʼязана вогняна легенда: кажуть, що один чернець прокляв його трьома пожежами, і він справді горів не раз.
Головна вулиця Мурсії з 1266 року, де торгували суконники. Підведи погляд вище за вітрини.
Відкритий 1862 року в присутності королеви Ізабелли II. Ще й сьогодні на кожну виставу один квиток знімають із продажу, щоб зала не заповнилася і прокляття ченця не справдилося.
Ні, і в рулетку тут ніколи не грали. У XIX столітті казино було приватним товариством джентльменів: клубом, де буржуазія читала пресу, укладала угоди, грала в більярд і влаштовувала бали. Це зовсім інше значення слова, ніж сьогодні, і його варто знати, перш ніж заходити.
Товариство заснували 1847 року, а будівництво почалося 1853-го. Відтоді кожне покоління членів клубу додавало зали, одна ефектніша за іншу, і цей накопичувальний процес пояснює, чому тут немає єдиного стилю, а є колекція послідовних амбіцій.
Арабське подвірʼя, натхненне Альгамброю, із заскленим куполом, — найвідоміше; Англійська бібліотека з двадцятьма тисячами томів і атмосферою лондонського клубу — його точна протилежність. А ще Бальна зала, Дамська вбиральня, Помпейське подвірʼя й Більярдна зала.
Бо це чистий еклектизм XIX століття: тоді історичні стилі розуміли як каталог, з якого обирають відповідно до призначення кожної зали. Арабський — щоб засліпити на вході, англійський — для бібліотеки, помпейський — для подвірʼя. Це не непослідовність, а метод.
Квиток платний за помірну ціну, а огляд триває близько сорока пʼяти хвилин. Це й досі діюче товариство, тож варто перевірити розклад, бо бувають дні з обмеженим доступом через заходи для членів клубу.
Бо тут мали свої крамниці траперос, торговці сукном і тканинами. Разом із вулицею Платерія, вулицею срібних справ майстрів, вона утворювала два суки, успадковані від мусульманської медини, які стали торговим серцем християнського міста після завоювання 1266 року.
Легенда каже, що чернець домініканського монастиря, на землі якого стоїть театр, прокляв його трьома пожежами. І пожежі справді були: Ромеа горів не раз у XIX столітті. Ще й сьогодні на кожну виставу один квиток знімають із продажу, щоб театр ніколи не заповнювався і прокляття не справдилося.
Завантажте Viavoy і гуляйте містом Murcia офлайн, коли захочете.

Читати далі



